Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного!. Дарья Мороз
Читать онлайн книгу.
Через секунду вона зі штопором в одній руці, яблуко та ніж у іншій. Кетрін взяла штопор і прийнялась відкорковувати вино. Я схватила яблуко і почала його нарізати. Лілі підійшла до компьютера і увімкнула сумні пісні. Сльози знову почали литись. Я відчуваю обійми. Лілі пахне карамельним спреєм, тому я зрозуміла, що це саме вона. Ми сідаємо на наше тимчасове ліжко, Кетрін роздає стакани наповнені вином
– За щастя!!! – підіймає стакан Лілі. Кожен перехиляє напій, я не зупиняюсь, п'ю до дна. Вино десертне, як я люблю, солодке. Припікає горло та розганяє кров. У грудях одразу загорів вогник. Тіло ніби розтворилось у хвилі насолоді. Я протягую стакан. Кетрін швидко хватає бутилку і наповнює стакан до країв.
– За Вас подруги!!! – я підіймаю стакан і пью, пью поки вистачає сил. Пів стакана улітучилось. Лілі вскакує і каже…
– Не музика, а відстій!!! Хочете включу мого улюбленого виконавця. Тільки пообіцяйте не сміятись.
– Да!!! -каже швидко Кетрін. От брихуха :-)
-Ага!!! -кажу я. Вона щось там клацає… і тут… лунають перші звуки…
Louis Armstrong – A Kiss To Build The Dream On
Louis Armstrong – la vie en rose
Louis Armstrong – What a wonderful world
Louis Armstrong – Let My People Go
Сміх виривається сам, ми падаємо та тримаємось за животи. Лише Лілі могла вибрати цю музику…:-) :-) :-) :-) Неочікувано, вона хватає гребінець для волосся і образно розпочинає співати. Кривлятись. Сміх лунає по всій кімнаті. Ми підтанцьовуємо. Розпочинаємо просто дуркувати. Вечір був просто чудесний.
Лілі. Кетрін
Дякую Вам.
Глава 5— Життя частіше схоже на роман, ніж романи – на життя. Жорж Санд
З ранку, звісно, я проснулась сама перша. Швидко переодягаюсь і спускаюсь до кухні. Приготую всім сніданок! Чому ні????
Так, дім все таки класний. Кухня простора, все теж підібрано зі смаком. Колір-слонова кістка. Все по сучасному, дуже витончено. Коли входиш до кімнати в очі кидається стіл, що стоїть по центрі, з шафами внизу але мраморним столом зверху. Посередині нього стоїть прозора скляна ваза, в ній три гілки бамбука. На кухні сама новітня техніка. Я блін і половиною не знаю, як користуватись. Мммм, дивлюсь по сторонам, стіни теж світлого кольору. Просторі вікна. -О, кавоварка.:-) :-) :-) Я радію, як малесенька дівчинка, швидко підходжу, засипаю каву, заливаю воду, натискаю ON. Ой а чи є тут молоко? Повертаюсь. Холодильник вмонтований у стінку або кухону стінку робили на замовлення під холодильник. Молоко є, ще є яйця, бекон, фрукти, овочі. Блін, тут все є.Я зупиняюсь на сосисках, беру спагеті. Беру по одній сосисці і прошпигую їх спагеті. Схоже на йожик. На плитці уже закипіла вода у каструлі. Кидаю в бурхливу воду. Одна, дві, три, чотири, п'ять, всім по одній. Мої думки полинають о роздуми за Алекса. Що він робить? Чи шукав він мене? Чи думав …?Я так сумую за ним. Мені не вистачає його теплих, сильних обійм, запаху його духів. Я так люблю коли він дивиться на мене. В його очах грають вогники, кожного разу, кожну хвилинку, секунду. У вікні пасмурно. Моросить дощ. – Ой, блін!!!! – кричу я. Вода викіпає,