Дід з ціпком

      Черниці з монастиря

      Ларивон, глухонімий

      Гирин наймит і сторож при церкві

      Орина, старчиха

      Дія перша

      Запалила Ганна у печі. Стала, схилилась на комин, сумує:

      – Отакого наробили, що й варити нічого. Слобо́да!..

      А на лаві край віконця син Вася вчив грамоти сусіду Мусія Копистку:

      – Та не так, дядю Мусію, не так. Не о-си-а, а о-с-а, оса… Протягом треба – ооссаа… Копистка. Ооссиа…

      Ганна. Та киньте своє читання! В печінках уже сидить. Чуєте, чи вже позакладало?

      Копистка. Тр-р, мамашо!..

      Ганна. Люди сміються…

      Копистка. Бо дурні.

      Ганна. Годі, розумний!

      Копистка. І ти, мамашо, дурна.

      Ганна. Наробили слободи…

      Копистка. Дурна, як отой рогач… Ти чула, що казав Ленін? Тоді світ новий настане, як ми з тобою рихметики вивчимось…

      Ганна. Хай вона тобі сказиться!

      Копистка. Рихметики й усякої політики вивчимось, а тоді зладнаємо тобі таку піч, що сама варитиме, сама й пектиме…

      Ганна. Варнякай…

      Копистка. От тоді побачиш! Покрутиш гвинта, а воно… – ш-ш-ш! – борщ закипів, іще покрутиш – трах-тара-рах! – борщ на столі…

      Ганна. Варити он нічого! Голод заходить! (До сина.) Кинь, бо’гже, їй-бо, попалю всі твої книжки!

      Вася. Мамо! Ми люди темні, а я не хочу бути темним. Я не можу так… Тепер революція, і вчитися треба всім, всім…

      Копистка. І тобі, мамашо!

      Вася. I вам, мамо, вчитися треба, а не гарчати на мене раз у раз.

      Копистка (аж плеснув у долоні). Трах-тара-рах, резолюцію прийнято!

      Ганна. Ой лишечко! Так от що слобода наробила! Вже я гарчу, вже я собака…

      Вася. Та не собака, мамо!..

      Ганна.