І хіба ото вас ще не розігнали?

      Перша (зчулася). Розігнали, благодії наші, розігнали…

      Друга (вже приспівувала). А в церкву Божую коней поставили.

      Ганна (рушник затремтів у руках). Ой, Матінко Божа! У церкву – коней?

      Черниці (так і посипали). Правду знайте, православні!..

      – Прийшла комуна, вигнала нас з обителі нашої дівочої, а в церкву коней…

      – І хреста з церкви знято…

      – Уночі зняли…

      Копистка (цигарка не скручується). Та де, ви кажете? В якому монастирі?

      Черниці. У Благовіщенському, благодію, може, знаєте…

      Копистка. Це той, що коло зеленого броду?

      Черниці. Істинно, благодію, – коло броду.

      Копистка (цигарка скрутилася). Так… Ловко ж ви брешете, дівчата!

      Черниці (оченятками блик-блик). Істинно, православні, істинно так! Нам гріх неправду казати…

      Копистка (до Ганни, до Васі). От же брешуть, аж курява встає! Я ж там був оце… в понеділок чи в неділю, коли б не збрехати. Авжеж, у неділю! Що розігнали монашок, то таки розігнали. Тільки не коней, а дітей туди навели, отих сиріток воєнних і всяких… (Повернувся до черниць.) Та й брешете ж ви!.. Ти диви – їх уже нема! Щезли, як відьми… (Прочинивши двері, крикнув услід.) Га? Піймалися на брехні, сучі дочки! (До Васі.) От, синок, інцидент… Ану, як оте совіцьке слово, що про такий случай говориться? Подивись лишень у тетрадьку, ти там був записав…

      Ганна. Та й ти ж кажеш, що розігнали?

      Копистка. Тр-р-р, тобі нема тепер слова. Шукай, синок, шукай!

      Вася (взявся вичитувати). Конституція, дядю?

      Копистка. Ні…

      Вася. Резолюція?

      Копистка. Ні… Резолюцію ж я знаю.

      Вася. Революція?

      Копистка (аж зачухався). Та ні… Шукай того слова, що на акацію скидається.

      Ганна. Та киньте ви ці гаспидські слова!

      Копистка. Тр-р-р…

      Вася. Реєстрація?

      Копистка. О! Щось трошки виходить.

      Вася. Експропріація? Експлуатація? Провокація?

      Копистка. Ось воно! Впіймав! Провокація… От ти, мамашо, не вірила, а воно виходить на моє. (Загнув пальця.) Попи – раз. (Загнув другого, третього.) Дяки – два. Монахи – три. Пани – чотири.

      Ганна. Ну?

      Копистка. Монашки – п’ять. Вся ця наволоч робить нам провокацію… От що, синок: тут щось неспроста… Катай за монашками!

      Вася. Як – за монашками? Чого?

      Копистка. За монашками, на вивідки… До кого зайдуть, що казатимуть, – про все вивідай, синок…

      Ганна. І навіщо це? Не ходи!

      Копистка. Ша! Чула, що монашки казали? Чула?

      Ганна. Ну й що такого вони сказали?

      Копистка. От тобі й на! Ну й дурна ж ти!.. Слухай ще раз! Монашки збрехали?

      Ганна. Одчепися!

      Копистка. Ні, ти скажи – збрехали?

      Ганна. Ну, може, й збрехали.

      Копистка. Сказали, що комуна в церкву коней поставила?

      Ганна.