Торік у липні [2015 року] я летів із Сан-Франциско до Лондона на Вімблдонські змагання. Летів я рейсом United і картав себе за те, що забув завантажити фільми з iTunes, щоб подивитися на айпеді, бо що ще робити на борту протягом дев’ятьох годин. Тоді я вирішив подивитися, чи достатньо потужний вай-фай на United, щоб зайти в Periscope і подивитися якесь відео, бо потрібна достатньо широка смуга пропуску. Тож я зайшов у Periscope і все спрацювало! Найперше я подивився наживо, як моя подруга вигулює свого собаку на пляжі Кріссі-Філд [у Сан-Франциско] біля мосту Золоті Ворота. Тоді подумав: а хто ще є в Periscope? Заходячи на платформу, ви бачите тематичну мапу світу, на якій крапками позначено, хто й де веде трансляцію наживо. Клікніть на ту крапку – і дивіться трансляцію. [Можна переглянути й повтор трансляцій наживо]. Я побачив таку крапку на річці Гудзон. І подумав: «Що там таке?» – і клікнув. А там була жінка, яка на поромі перепливала у шторм Гудзон. Вона говорила: «Я потрапила у лютий шторм, і мені страшно». Вона продовжувала говорити, скрізь панувала темрява, вона перебувала в передньому ряду, а позаду виднівся силует капітана, який повертав стерно, довкола – злива періщить по вікнах, і вас переймає тривога. Жінка була перелякана.

      На сайті ще семеро стежили за цим, і всі ми запевняли її, що все буде гаразд. Мій літак саме летів десь над Ґренландією, і нас трохи трусило, інші глядачі були розпорошені по всьому світу, ми всі чужинці, але разом намагалася втішити її. Я стежив за цим стрімом хвилин 10—15. Уже потім я міркував: «Яким же це дивом створилося те, що дало змогу мені отак перейматися чиєюсь долею? Це схоже на якусь суперсилу». Ви можете допомогти хіба що своєю емпатією, дивлячись очима інших людей, з якими в іншому випадку й не зналися б і не балакали з ними в реальному часі. Уявіть, що ви сирійський біженець на човні й наживо розповідаєте, як ви перепливаєте Середземне море або пішки прямуєте до Сербії…