Курячий бульйон для душі. 101 найкраща історія. Джек Кэнфилд
Читать онлайн книгу.
поліціянта на Тридцять сьомій вулиці. «Ого, – сказав він. – Поліціантів ніколи не обіймають. Ви впевнені, що не хочете в мене чимось кинути?»
Ще один учасник семінару Чарлз Фараоне надіслав нам такий нарис про обійми:
Обійми – це…
Обійми корисні для здоров’я. Вони зміцнюють імунну систему, лікують депресію, згладжують стрес і поліпшують сон. А також наснажують, омолоджують і не мають неприємних побічних ефектів. Обійми – це воістину чудодійні ліки.
Обійми цілком природні. Вони органічні, мають натуральний солодкий смак, не містять штучних складників, не забруднюють повітря, не становлять загрози для довкілля. Це абсолютно нешкідливий продукт.
Обійми – ідеальний подарунок. На всі випадки життя. Вони виявляють вашу турботу, їх весело роздавати й діставати, не треба загортати в подарунковий папір і, звісно, завжди можна повернути.
Обійми практично бездоганні. Не треба змінювати батарейки, на них не впливає інфляція, вони не містять жирів, не потребують щомісячних внесків чи сплати податків, а ще їх годі вкрасти.
Обійми – найбільш недооцінений ресурс із магічними властивостями. Коли ми розкриваємо свої серця й обійми, то заохочуємо інших чинити так само.
Подумайте про важливих людей у своєму житті. Хіба ви не хочете їм щось сказати? Хіба не хочете їх обійняти? Можливо, ви чекаєте і сподіваєтеся, що хтось інший зробить перший крок? Будь ласка, не вагайтеся! Почніть самі!
Те, хто ти, має значення
Більшість із нас, пливучи проти течії незгод, про які нічого не знає світ, потребує лише краплі похвали й підтримки, щоб досягти своєї мети.
Якось нью-йоркська вчителька вирішила потішити своїх випускників, розказавши їм про їхні чесноти. Скориставшись методом Гіліс Бріджес із Дель-Мара, що в Каліфорнії, вона поодинці викликала учнів до дошки. Спершу наставниця розповідала їм, чому кожен з них такий важливий для неї та однокласників, а тоді вручала блакитну стрічку з написом золотими літерами: «Те, хто я, має значення».
Після нагородження вчителька запропонувала учням не спиняти цього шкільного проекту, а подивитись, як визнання чеснот інших вплине на спільноту. Вона дала кожному з учнів ще по три стрічки й доручила продовжити цю церемонію вдячності поза школою. Згодом вони мали підбити підсумки, поглянути, хто кого вшанував, і доповісти про це приблизно за тиждень у класі.
Один з учнів пішов до молодшого керівника з компанії неподалік і подякував за допомогу в плануванні кар’єри. Хлопець вийняв блакитну стрічку й почепив керівникові на сорочку. А тоді дістав ще дві стрічки й промовив:
– Учні нашого класу беруть участь у проекті вдячності, тому я хотів би попросити вас знайти людину, яка заслуговує на визнання, вручити їй блакитну стрічку і дати ще одну, щоб вона подякувала третьому й таким чином продовжила цю церемонію. Потім розкажіть мені, будь ласка, про все, що станеться.
Того ж дня молодший керівник зайшов до свого директора (треба сказати,