Хранителі. Дин Кунц
Читать онлайн книгу.
в кабіну.
Коли Трейвіс зазирнув усередину, то ретривер уже сидів на пасажирському сидінні й дивився у лобове скло. Побачивши Трейвіса, пес повернувся до нього і тихо гавкнув, наче сердячись через його вагання.
Трейвіс сів за кермо, засунувши револьвер під сидіння.
– Не думай, що я зможу за тобою доглядати, – надто багато відповідальності, хлопче. Та й не входить це у мої плани. Вибачай.
Пес запитально подивився на нього.
– Ти виглядаєш голодним, хлопче.
Пес гавкнув один раз.
– Ну, тут я тебе зможу виручити. Гадаю, у бардачку знайдеться грильяж «Плантерз»… а зовсім поряд «Макдональдс», де, як я собі гадаю, для тебе знайдеться кілька гамбургерів. Проте після цього… тебе доведеться або знову відпустити, або відвезти у притулок.
Поки Трейвіс говорив, пес підняв передню лапу й натиснув кнопку бардачка. Бардачок відкрився.
– Що, до дідька…
Пес нахилився вперед, устромив носа у відкритий відділ і зубами витягнув батончик, але так обережно, що навіть не подряпав обгортку.
Трейвіс здивовано закліпав.
Ретривер простягнув батончик Трейвісу, наче прохаючи зняти з нього обгортку.
Збентежений Трейвіс так і вчинив. Ретривер спостерігав за ним, облизуючись.
Розламавши батончик на шматочки, Трейвіс годував пса невеличкими порціями, а той з радістю приймав пригощення і їв майже вишукано.
Трейвіс спантеличено спостерігав за твариною. Він не міг зрозуміти – вбачати в такій поведінці пса щось незвичайне чи цьому є розумне пояснення. Невже пес зрозумів його слова про те, що у бардачку є шоколадка? Можливо, він почув запах арахісу? Певно, останнє.
Трейвіс промовив до пса:
– Але як ти дізнався, що для того, аби бардачок відкрився, треба натиснути кнопку?
Пес подивився на Трейвіса, облизався і попросив ще шматочок.
Трейвіс промовив:
– Добре, добре, тебе, напевне, цьому навчили. Хоча зазвичай таким фокусам псів не вчать, еге ж? Зазвичай їх учать качатися, вдавати мертвого, подавати голос на їжу чи навіть ходити на задніх лапах… але їх не вчать відкривати замки та засуви.
Ретривер сумно дивився на останній шматочок шоколаду, але Трейвіс, замислившись, забрав долоню.
Він був готовий заприсягнутися, що пес досить дивно вичікував: через дві секунди після того, як чоловік згадав про батончик, пес потягнувся за ним.
– Ти зрозумів, що я сказав? – запитав Трейвіс. Він почувався дурнем, оскільки запідозрив, що пес розуміє людську мову, і попри те повторив питання: – Ти зрозумів, що я сказав?
Ретривер неохоче відвів погляд від останнього шматочка шоколадки, і їхні погляди вкотре зустрілися. Трейвіс усвідомив, що відбувається якась чудасія, і його знову кинуло у дрож. Але тепер це було приємне відчуття.
Трейвіс завагався і прокашлявся.
– Емм… ти не проти, якщо я візьму останній шматочок?
Собака подивився на останні два квадратики «Плантерза», що досі лежали