Шлюбний договір. Мишель Ричмонд
Читать онлайн книгу.
галочки. Схоже, я помилявся.
Тоді я ще не знав однієї речі, а тепер знаю. На весіллі, якщо поглянути уважніше, можна розпізнати, які пари насправді щасливі. Чи то тому, що і справді зробили вдалий вибір, чи то тому, що просто щиро вірять в інститут шлюбу. Такі пари виділяються на тлі інших, хоча чим саме, пояснити складно, і Фіннеґани були саме такою парою. Перш ніж я відвів погляд на Еліс – таку прекрасну в сукні з відкритими плечима та старомодному капелюшку, Фіннеґан посміхнувся мені й підняв уявний келих.
Церемонія пройшла дуже швидко. Обмін обітницями, каблучки, поцілунок… Ще кілька хвилин тому Еліс йшла до вівтаря, і ось ми вже чоловік і дружина, а навколо шумить свято. Мене постійно втягують у розмови родичі, друзі, колеги, однокласники, кожен із задоволенням розповідає іншим випадки з моєї біографії, переписуючи факти в позитивному ключі. І тільки коли почало темніти, я знову побачив Фіннеґана. Він стояв біля сцени, де музиканти – друзі Еліс – награвали якусь мелодію. Він стояв поруч із дружиною, обійнявши її за талію. Нічка була прохолодна, і на плечах у неї був накинутий його піджак.
На якийсь час я випустив Еліс із поля зору і, пошукавши її в натовпі поглядом, зрозумів, що вона на сцені. За весь час нашого знайомства вона жодного разу не співала зі сцени – ніби остаточно розпрощалася з цією частиною своєї біографії. Світло було вимкнено, але в темряві було видно, що вона махає друзям, кличе їх на сцену. Джейн, їхню стару барабанщицю, друга-басиста з юридичної фірми та інших людей, деяких я взагалі бачив уперше, і їхня присутність на весіллі говорила про те, що до мене в Еліс було зовсім інше життя і що важлива частина її душі, як і раніше, від мене прихована. Мені було і сумно, і радісно бачити її в цій ролі: сумно тому, що я відчував себе зайвим, а радісно – тому що вона залишилася для мене загадкою в кращому сенсі цього слова. Еліс простягла руку до Фіннеґана. Навколо заструменіло м’яке блакитне світло, і Фіннеґан попрямував до сцени, а присутні дістали мобільні та почали знімати.
Моя дружина довго мовчала. Розмови навколо затихли, все ніби завмерло в очікуванні. Нарешті Еліс підійшла до мікрофону.
– Друзі! Велике спасибі, що ви сьогодні з нами. – Вона вказала на мене, і за спиною в неї пролунала органна нота.
За синтезатором сидів Фіннеґан, явно перебуваючи у своїй стихії. Це був прекрасний, зникаючий звук, але орган одразу зазвучав знову, ведучи за собою інші інструменти. Еліс стояла на сцені, дивлячись на мене і злегка похитуючись у такт музиці. Світло посилилося, Фіннеґан знову вписався в мелодію, яку я моментально впізнав. Це був старий-добрий «Led Zeppelin» та його ніжна весільна пісня «All my love», яку група виконувала в період свого розквіту. Еліс заспівала, тихий і невпевнений спочатку голос набирав силу. Схоже, їм із Фіннеґаном якимось чином вдалося налаштуватися на одну хвилю.
Еліс стояла в колі світла, заплющивши очі, знову і знову повторюючи прекрасні рядки приспіву, і я як ніколи чітко усвідомив, що вона мене любить. Озирнувшись, я побачив, що всі наші друзі й родичі погойдуються в такт музиці.
Пісня