Отрута для касових зборів

      МИ ПРОЙШЛИ ПІДЗЕМНИМ ПОЖЕЖНИМ ТУНЕЛЕМ через кухонні приміщення готелю «Волдорф», щоб уникнути преси: вона чатувала біля головного входу. На ходу мама втягнула носом пікантний аромат часнику із чебрецем і кинула через плече, звертаючись до мене:

      – Сьогодні у них ягня по-провансальськи. Треба замовити: пахне чудово! – І зникла у службовому ліфті.

      У номері вона зняла дорожній костюм та опорядилася, а я тим часом розібрала пошту. Перш за все вона зажадала прочитати коротку телеграму від нашого Лицаря, який от-от мав до нас приєднатися, і ліричне послання від фон Штернберга.

      – Серденько, з’єднайся із «хлопчиками», а потім подзвони до обслуги щодо ягня.– Мама запалила цигарку і взяла у мене дві телеграми:

      Щойно ми замовили ароматне ягня із чебрецем, як пролунав дзвінок із Голлівуда.

      – Зайчики, ви отримали мій список? А Бріджеса бачили, коли він приїхав? А машина в порядку? Нагадайте йому, о котрій ми прибуваємо до Пасадени, та перекажіть, що звідти ми одразу ж вирушимо до «Парамаунта», тому нехай прихопить термоси. На п’ятницю замовте лангустів, і щоб були з кропом. У Парижі я бачилася із Колетт… Із ким?! Із Колетт – великою французькою письменницею! Якщо живеш у Голлівуді, це не означає, що треба бути взагалі нетямущим. До того ж ви не так уже й давно там оселилися! Навіть у Голлівуді можна читати гарні книжки!.. З’єднайтеся із Тревісом, скажіть йому, що я везу з Парижа одяг, що його можна використати в картині, тільки нехай нікому нічого не каже… Охоронців для дитини підшукали?.. У Лондоні я бачилася із Джо… О так: і досі дивиться на мене тими ж сумними цуценячими очима… Я щойно отримала від нього телеграму – от слухайте: «Моє серце не знає спокою, я дивлюсь на хмари й на сонячні заходи, що забирають із неба колір твоїх очей та волосся. Крапка. Мрію забути тебе або заснути та прокинутися в новому житті, хіба щоб мене відкликали із забуття смерті, але й тоді я відчуватиму – ти поруч. Крапка. Ти у моїй крові. Крапка. Що залишається, коли райдуги губляться у вічності?» Усе це він міг би висловити телефоном! Хоча ні: написані, ці слова виглядають краще!.. Не забудьте замовити шампанського, і нехай Неллі простежить, щоб його поставили у мене в гримерній і щоб воно було дуже холодним…

      Під час подорожі зі Сходу на Захід Америки мама мені стільки всього доручила, що у мене майже не було часу потеревенити із моїми друзями-провідниками. Але коли вона вже точно міцно спала, я вислизала на свій чарівний балкончик та дихала насиченим ароматами повітрям, і знову й знову дивувалася простору та величі країни, яку так любила.

      Тревіс зустрів нас із розпростертими обіймами. Я всілася в м’яке шкіряне крісло біля його столу та приготувалася до довгої бесіди. Відчувалося, що він і мама дуже скучили одне за одним.

      – Тревіс! Що я маю тобі розповісти про фільм Корди!

      – Так, так, я вже чув про сцену у ванній! Газети тільки про це й писали. І ти справді це зробила, Марлен? Ти?.. Оголена? І на тобі нічого, крім бульбашок?

      – Звісно, ні! Ти ж мене знаєш… Тільки нікому не кажи! Вони гадають, що ця сцена врятує фільм та збори, але я дуже і дуже у цьому сумніваюсь! Усе таке ну-у-удне. Втім, чого чекати від студії, де щодня о четвертій зупиняють зйомки лише заради того, щоб попити чайку? Мені казали, що всі англійці так роблять, але я не могла повірити, доки сама не побачила! Навіть робітники сидять і неквапом «тягнуть» під розмови. Ти можеш уявити наших студійних працівників – із чашкою чаю в руках – на роботі?.. У Лондоні я бачилася із Джо. Збирається