МОЄ НАВЧАННЯ ЗАВЕРШИЛОСЯ, я закінчила Академію, отримавши право грати на сцені, та обрала собі сценічний псевдонім – «Марія Ментон». Мені здавалося, що це ім’я має сильне та неєвропейське звучання. Мені запропонували головну роль Лавінії у драмі «Сум пасує Електрі», грецькій трагедії, дію якої було перенесено до Нової Англії[65], але режисер вирішив перенести події далеко на Південь і зробити стрижнем постанови ненависть між матір’ю та донькою. Цікавий вибір! Моя мати прийшла на прем’єру разом із «хлопчиками» та де Акостою. Вона не дуже зрозуміла, про що намагався розповісти «цей гнітючий О’Ніл», але визнала мою гру неперевершеною, хіба що мої кучері, на її думку, були надто завиті, а взята напрокат довоєнна сукня була б кращою, якби її пошила Ірен, і взагалі: чому я їй не сказала, що гратиму в «історичній» сукні?

      Її агент, а наразі продюсер, запропонував матері роль у картині з умовною назвою «Так бажає леді» на «Коламбії Пікчерз». Вона прийняла цю пропозицію, навіть не питаючи, хто режисер, про що йдеться у сценарії та хто гратиме головну чоловічу роль. Чарлі Фелдман був задоволений, хоча й дещо здивувався. Мені ж її незвичайна байдужість не здалася дивною: по-перше, вона цілком довіряла Фелдману, по-друге, вперше в житті була закохана так сильно, що робота посіла друге місце у її свідомості.

      Коли вона влаштувалася у своїй гримерній на «Коламбії», життя завдало їй удару, але не досить сильного. Режисер Мітчелл Лейзен обожнював її і був вірним її прихильником усе життя, тож вона почувалася там головною. Разом вони спромоглися придумати щось досить банальне та примітивне. У сорокові роки досягнення ефекту «легковажності» вимагало концентрації зусиль і було не таким простим, як зараз. Авжеж, усі були впевнені, що знімають чудову картину за участю дивовижної Марлен.

      Нещасний Фред МакМюррей! Завжди надійна робоча конячка серед інших голлівудських зірок, він опинився у вирі цієї феєричної постановки – і, за своєю незворушною манерою, не вимовивши зайвого слова, добре зробив свою роботу, одержав гонорар та, як усякий нормальний годувальник родини, вирушив додому, до своєї дружиноньки. Між зірками не спалахнуло ані іскри кохання. Загалом, з того, як усі поводилися, можна було зробити висновок, що в цьому фільмі грає лише одна зірка – Марлен Дітріх.

      У цьому сюжеті значну роль відігравало дитинча. Якось, коли воно було у Дітріх на руках, вона через щось перечепилася, спіткнулася та впала. Вона не могла відкинути дитину від себе, як воротар відкидає подалі від себе м’яч, тож мусила вивернутися, щоб своєю вагою не задавити її, і зламала щиколотку. Мені зателе