Усе від А до Я. Дебби Джонсон
Читать онлайн книгу.
та п’ятифунтовими іграшками в подарунковій упаковці. Коли вчителям потрібні були нові горнята на Різдво і туалетні набори на завершення семестру.
Колись там містилися справжні скарби. Дешеві настільні ігри і глиняні кухлі, і коробки листівок з ведмедиками в суконьках для дівчаток та ведмедиками-піратами для хлопчиків.
Усе це поступово втратило свою принадність, коли Джо подорослішав, а на дні народження йому почали дарувати гроші в конверті замість іграшок. Тепер його друзі не влаштовують вечірки, для яких потрібні гірки і басейни з надувними кульками – вони влаштовують вечірки, для яких потрібна доставка піци, спиртне (таємно пронесене на подвір’я в пляшках з-під коли) і щоб хтось увімкнув музику з їхнього телефону через колонки.
Але чомусь і зараз вони обоє все ще називають комірчину Подарунковою. Власне, Роуз і справді досі тримає там трохи подарунків – для колег і сусідів та для тих рідкісних випадків, коли вона мусить комусь подякувати за допомогою шоколадки чи пляшки вина.
Ось про це вона думає, розглядаючи наплічники, бляшанку з батарейками і картонну коробку, з якої звисають незрозумілі зарядки від незрозуміло яких пристроїв.
Урешті-решт Роуз переможно дістає звідти одну з тих великих круглих пластмасових упаковок шоколадок «Герої Кедбері». Вона купила її перед Різдвом, разом з ще п’ятьма такими самими. До сьогодні дожила тільки ця. Решта вже встигли оселитися на стегнах Роуз.
Вона перевіряє дату виготовлення, бачить, що цукерки не прострочені, і повертається до вітальні. Роуз падає на диван і зітхає, помітивши, що лишила пульт біля телевізора. Знову переводить своє завелике тіло у вертикальне положення, йде по нього, а тоді перемикає канали доти, доки не знаходить щось таке, що хоч якось можна дивитися.
Це займає трохи більше часу, ніж слід, зважаючи на те, що в них близько восьми мільйонів телеканалів. Вона зупиняється на повторі «Полдарка» – це такий собі візуальний еквівалент великої коробки шоколадних цукерок – і спирається на пуфи.
Лише одна серія, говорить собі Роуз. І лише кілька цукерок. Зрештою, сьогодні ж п’ятниця. У неї був важкий тиждень, і вона заслужила невеличку винагороду. Завтра вона почне вести здоровий спосіб життя і скоро стане спритною і гнучкою, як Демельза, і достатньо стрункою, щоб перестрибувати через хвилі на корнуольському пляжі влітку замість того, щоб ховати свої величезні литки під легінсами, а товсті боки – під кардиганом.
Згори чути гупання, з якого вона здогадується, що Джо грає в Іксбокс. Його комп’ютерний стілець катається туди-сюди, і він, певно, занадто емоційно реагує, коли влучає в ціль. Але канікули лише починаються, тож байдуже, як пізно він ляже спати. Та і вона теж, якщо вже на те пішло. Попереду в них шість тижнів – шість тижнів веселощів для нього і шість тижнів нудьги для неї. Коли тобі сорок два роки, до канікулів ставишся вже не так, як у шістнадцять.
Проте вона зможе завершити всі домашні справи, які накопичилися останнім часом. Помити