Я згинаю сторінку з фотографією найнижчої у світі жінки, і вона опиняється навпроти найвищого чоловіка. Його звати Роберт Першинг Вадлов, і його зріст 8 футів 11,1 дюймів4. Коли йому було одинадцять, його зріст був уже 6 футів 7 дюймів5.

      Цікаво, чи почав його голос ламатися раніше за мій? Цікаво, а що було б, якби я став гігантом. Я все ще непокоюсь через це, але не так сильно відтоді, коли я вирішив, що не опинюся в «Книзі рекордів Гіннеса» як потвора. Я потраплю туди з кращих причин.

      Найнижчу жінку звали Пауліна Мустерс, і вона була 1 фут 11,2 дюйми заввишки6. Коли я притулив її фото до найвищого чоловіка, вона походила на якусь річ, що випала в нього з кишені, не на людину взагалі: людина не може бути іншій людині по коліно.

      – Дивись, – кажу я матері. – Ця ліліпутка як іграфка.

      Я вже знаю, що вона скаже.

      – Іграшка, – каже вона.

      – Не перегинай свою книжку, – каже батько.

      – Добре, – кажу я.

      – І ти майже не доторкнувся до бутерброда, – каже він.

      – Я не хочу до нього торкатися, – кажу я.

      Мати ляпнула по моїй руці.

      – Ти не доїв свій бутерброд просто для того, щоб це сказати?

      – Ні.

      – Тоді з’їж.