Секретна інформація. Карен Кливленд
Читать онлайн книгу.
я дістаюсь машини, мої пальці нагадують бурульки, а з рота вириваються маленькі хмаринки пари.
Метт був би не першим кандидатом. Цього року росіяни поводяться значно агресивніше, ніж будь-коли. Все почалося з Марти. Якась жінка зі східноєвропейським акцентом потоваришувала з нею в тренажерному залі. Вони кілька разів випивали в ресторані «О’Нейлс». Невдовзі жінка почала допитуватися, чи не хоче Марта продовжити їхню «дружбу» докладнішим обговоренням роботи. Марта відмовилась і відтоді не бачила її.
Наступним став Трей. Тоді він ще приховував свою орієнтацію й свої стосунки з «сусідом по кімнаті» Себастьяном, з яким виконував усі професійні завдання. Одного дня я побачила, як він – блідий і вкрай переляканий – мчить до Служби безпеки. Згодом до мене долетіли чутки, що росіяни намагалися шантажувати Трея, надіславши компрометуючі пікантні світлини й пригрозивши передати їх його батькам, якщо він не погодиться на зустріч.
Доречно припустити, що росіяни знають, хто я. Їм зовсім не складно дізнатися все про Метта й визначити наші вразливі місця.
Я вмикаю запалення, і моя «Тойота Королла» видає звичний глухий звук.
– Нужбо, вперед, – шепочу я, вдруге повертаючи ключ у замку.
Двигун оживає. Кілька секунд по тому з вентилятора виривається потік крижаного повітря. Нахилившись, я повертаю коліщатко до максимальної температури. Розтираю руки й ставлю машину на задню передачу. Я мала би краще розігріти двигун, але часу немає. Мені завжди бракує часу.
«Королла» – машина Метта, що на ній їздив ще до нашого знайомства. Сказати, що ця розвалюха ледве рухається, – не сказати нічого. Ми продали мою стару машину, коли я була вагітна близнюками. Придбали мініфургон і поступово звикли до нього. Нині це сімейний автомобіль, яким користується Метт, оскільки він частіше відвозить і забирає дітей.
Я керую машиною механічно. Що далі їду, то сильніші спазми стискають мій живіт. Мене непокоїть не стільки той факт, що вони націлились на Метта, скільки слово «Друзі». Чи означає це певний рівень довіри?
Метт – інженер-програміст. Він і гадки не має, якими підступними є росіяни. Наскільки безжальними вони можуть бути. Вони скористаються будь-якою примарною можливістю, будь-якою ознакою готовності до співпраці, аби підкорити його волю, змусити постійно виконувати їхні накази.
Я дістаюсь дитячого садка за кілька хвилин до призначеного часу. Теплий вітер обдуває мені обличчя, коли я заходжу всередину. Директорка – вічно насуплена жінка з гострими рисами обличчя – виразно позирає на годинник, а потім суворо дивиться на мене. Я не знаю, як тлумачити цей погляд. Він може означати: «Чому ви так затримались?» або «Якщо ви так швидко приїхали за нею, вона, вочевидь, була хвора, коли ви її привезли». Я відповідаю млявою вибачливою усмішкою, хоча в глибині душі ладна закричати. Яку б хворобу не підхопила Елла, вона заразилася тут.
Я проходжу вестибюлем, прикрашеним пальчиковими малюнками дітей – полярні ведмеді, блискучі сніжинки, рукавички. Я майже не звертаю уваги на них,