Шляхи долі. О. Генри
Читать онлайн книгу.
Чорний Орел – з приставкою «Страх кордону» – був у банді близько трьох місяців.
Одної ночі, коли вони розбили табір біля водопою Сан Мігель, до них примкнув самотній вершник на статному, полум’яному коні. Новачок мав лиховісний вигляд. Схожий на дзьоб ніс із хижацьким вигином над густими, чорними, аж синіми вусами. Погляд його запалих очей був лютий. Він був при чоботах, шпорах, капелюсі, оздоблений револьверами, добряче напідпитку й позбавлений страху. Небагато людей із округу Ріо Браво відважилися б отак вторгнутися наодинці в табір Бада Кінґа. Але ця люта пташка налетіла на них і ще й забажала, щоб її нагодували.
Гостинність у преріях не знає меж. Навіть якщо на ваш шлях стане ворог, ви маєте його нагодувати, перед тим як застрелити. Перш ніж спорожнити патронник, годилося спорожнити комору. Тому незнайомця з невідомими намірами посадили за бенкетний стіл.
Він виявився пташкою ще й говіркою, яка знала безліч історій про дивовижні подвиги й викладала їх мовою хоча й не завжди зрозумілою, але барвистою. Він викликав сенсацію серед людей Бада Кінґа, яких рідко можна було здивувати. Як мухи на мед, вони злетілися на його марнославні хвастощі, на його незвичайну, гостру мову, його зверхню обізнаність із життям, світом і далекими краями, і непомірну відвертість, з якою він показував свої емоції.
Для гостя банда злочинців здавалася нічим іншим, як зборищем місцевих селюків, в яких він виманював їжу; так само він би розказував свої історії на задньому дворі ферми, щоб випросити вечерю. І справді, його можна було зрозуміти, бо «погані хлопці» з південного заходу не вдаються до крайнощів. Вони цілком могли зійти за компанію мирних селян, які зібралися посмажити рибу й потеревенити. Спокійні, трохи незграбні, із м’якими голосами, у непоказному одязі; ніщо в них не виказувало скоєних злодіянь.
Два дні блискучий чужинець бенкетував у таборі. Тоді за спільною згодою його запросили приєднатися до банди. Він погодився і запропонував назватися Капітаном Монтрессором. Банда негайно відхилила таке ім’я і запропонувала натомість «Поросятко», щоб віддати належне невгамовну апетиту власника.
Так Техас здобув свого найвидатнішого розбійника.
Наступні три місяці Бад Кінґ займався тим самим, що й звичайно, уникаючи зустрічей із офіцерами й вдовольняючись помірними прибутками. Банда викрадала коней поліції, а ще худобу, яку вони перегнали через Ріо Ґранде й збули за непогані гроші. Часто банда налітала на маленькі села та поселення мексиканців, тероризуючи мешканців і розкрадаючи потрібну їм провізію й амуніцію. Саме в цих безкровних рейдах загрозливий вигляд і грізний голос Поросяти заробили йому більшу славу, ніж м’якоголосі, сумнолиці розбійники могли здобути за все життя.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу