Сон тіні. Наталена Королева
Читать онлайн книгу.
кордон. З великої нужди вона змушена була братися за будь-яку роботу – навіть плела кошики. А деколи давала приватні уроки іноземних мов.
Лев Биковський, який листувався з нею, писав, що вона «одержує маленьку пенсійку, як колишня вчителька чужоземних мов. Доробляє фізичною працею в господах миттям начиння, у фабриці – сортуванням рижу на нічній зміні, а влітку – збиранням фруктів по садах. Отримує час від часу різні «подарунки» з-за кордону – речі, харчі (яких, переважно, не може споживати), гроші. Крім того, час від часу отримує «гонорари» за свої твори. Отже, загально – животіє!..»
Чікагський часопис «Овид» (№ 1, 1967) зібрав дані про те, «Як жила і вмерла Наталена Королева»:
«Наталена Королева була невисока на зріст, досить огрядна, одягалася дбайливо, хоч ходила, звичайно, не в новому. Харчувалася скромно, пила здебільша каву з молочним порошком, що його розводила водою. До того шматок хліба або булочка. Неділями діставала обід від свого колишньою годованця Тругляжа, що займав з родиною решту її дому. Не раз жартувала, що таємниця довговічности полягає в тому, щоб мало їсти.
Жила Королева у власному невеликому домику, де займала кімнату поверхнею в 20 кв. метрів, з одними дверима та з одним вікном. Крім печі, стояла там софа, що вночі заступала ліжко, письмовий стіл, кілька шаф та етажерок з книжками, мисник і два табурети. На столі лямпа, друга лямпа-дзеркало на суфіті. Стіни досить щільно позавішувані картинами, що їх змалювала сама Королева та її чоловік. Підлога застелена килимом. Всюди дуже чисто.
Можна б ще добавити, що вдержати чистоту не було для господині такою легкою справою, коли врахувати її старший вік і подекуди каліцтво. Наталена не могла вільно ходити, в неї були хворі ноги. Ідучи, спиралася на палицю. Держала при собі кота, майже ніколи не випускала його надвір, тож мусила за ним прибирати, не раз по найнедоступніших кутках. Урешті кіт, за півроку чи трохи більше до смерті своєї пані, кудись утік і більше не вернувся. Пані прохала знайомих дістати їй іншого кота, але для добра її самої не було охочих задовольнити її бажання.
«Котів я «обожаю», як стародавня єгиптянка» (З листа Н. Королевої до М. Денисюка в 1961 р.). Іншими живими істотами, що ними опікувалася письменниця, були рибки в кімнатному акваріюмі.
Кошти й удержання Наталени Королевої були спочатку дуже скромні. «Було це тяжке життя, – пише її знайомий. – Деякий час, але не довго, ходила вона до недалекої фабрики і там у кухні мила посуд. Незабаром посковзнулася, впала і вже більше туди не ходила. Підставою її існування була пенсія, що становила 200-300 чеських корон, себто половину життьового мінімуму. Свій невистачальний бюджет доповнювала деколи гонорарами з Америки та допомогою від своїх прихильників у Німеччині. Згодом нею заопікувалися українські письменники в Чехо-Словаччині. Завдяки заходам Назара Гнатюка та за редакцією д-ра О. Зілинського видано у Пряшеві в одному томі дві повісті Королевої – «1313» і «Сон тіні» (але без другої частини п. н. «Останній бог», яку письменниця згодом дописала). За рахунок