Місячна долина. Джек Лондон
Читать онлайн книгу.
вистрибнуло від його признання, що свідчило про чистоту та незайманість його вдачі.
Він ще пильніше схилився над кіньми.
– Сила дівчат, – наполягала вона.
Biн мовчав.
– Хіба ж ні?
– Я цьому не винен, – помалу відповів він. – Якщо їм цікаво було моргати на мене, хай би моргали, – я від того не злиняю. А коли мені до них байдуже, то маю ж я право уникати їх? Ви, Сексон, і уявити собі не можете, як умлівають жінки за боксерами. Знаєте, мені часом здавалося, що дівчата й жінки не мають ані крихти сорому в душі! Я, звичайно, не цурався їх – можете бути певні, – але й не зазіхав на них. Дурний той чоловік, що попадається на їхній гачок.
– А може, ви взагалі не здатні кохати? – зауважила Сексон.
– Може, – відказав він, і Сексон посмутніла. – В кожному разі, я ніколи не міг би покохати дівчини, що бігала б за мною. Може, яким жевжикам це й приємно, але справжньому чоловікові не до вподоби.
– Моя мати завжди казала, що у світі нема нічого над кохання, – промовила Сексон. – Вона й вірші про це писала. Деякі з них було надруковано в «Меркурії», що виходив у Сан-Хозе.
– Ну, а якої ви думки про кохання?
– О, я не знаю, – викрутилась вона, знову мляво всміхаючись до нього. – Я тільки знаю, що страшенно любо жити такого дня, як сьогодні!
– Певна річ! Та ще коли їдеш на таку прогулянку… – додав він хапливо.
О першій годині Біллі збочив на зелену галявину, оточену деревами.
– Ось тут ми й підживимося, – категорично сказав він. – На мою думку, краще попоїсти тут удвох, аніж зупинятися в якійсь придорожній корчомці. Тут буде нам і вигідно й безпечно, тож перш за все я повипрягаю коні. Нам нікуди поспішати. А ви тим часом візьміть кошика зі сніданком і розкладіть усе на фартуху від екіпажа.
Розпаковуючи кошика, Сексон вжахнулася, – який же той Біллі марнотратник. Спочатку вона витягла цілий арсенал сендвічів із шинкою та з курятиною, салату з крабів, круті яєчка; далі – мариновані свинячі ніжки, оливки й пікулі, швейцарський сир, солений мигдаль, помаранчі й банани і, нарешті, кілька пляшок пива. Тут усього було донесхочу й такого різноманітного, що це збентежило Сексон: Біллі неначе завзявся закупити цілу гастрономічну крамницю.
– Нащо ви змарнували стільки грошей? – сказала вона докірливо, коли він сів на траві обіч неї. – Цієї закуски на півдесятка каменярів вистачило б.
– Але ж вона вам до смаку?
– Авжеж, – ствердила Сексон. – Тільки ж усього забагато.
– Ну, то все гаразд, – вирішив Біллі. – Я люблю, щоб усього було досить. Передусім треба прополоскати горло від куряви, правда? До речі, вважайте на шклянки. Я маю їх повернути.
Перекусивши, він простягся горілиць на траві, і пускаючи синій димок із цигарки, почав розпитувати Сексон про її життя. Вона розповіла йому, що мешкає тепер у брата і сплачує йому щотижня чотири з половиною долари за своє утримання. У п’ятнадцять років вона скінчила школу й пішла працювати на джутову