Місячна долина. Джек Лондон
Читать онлайн книгу.
в тій самій нозі на траві й милуючись м’яким овалом її дівочого личка, неквапливо простяг до неї руку й прошепотів:
– Бідолашне дівчатко!
Його пальці спочутливо стиснули її оголену руку нижче ліктя; і коли вона глянула на нього згори, то побачила, що в очах йому світяться подив і радість.
– Яка у вас прохолодна шкіра, – сказав він. – А в мене вона завжди гаряча. Ось торкніться до моєї руки.
Рука його була тепла й вогка, а на чолі його та на верхній чисто виголеній губі Сексон помітила дрібненькі краплинки поту.
– Ой, ви ж спітніли!
Нахилившись до нього, вона витерла йому своєю хусточкою спочатку губи й чоло, а тоді й долоні.
– Я, мабуть, дихаю через шкіру, – пояснив він. – Мудрагелі в тренувальних таборах та гімнастичних школах запевняють, що це ознака здоров’я. Але сьогодні я чомусь пітнію дужче, ніж звичайно. Дивно, еге ж?
Їй довелося зняти його руку зі своєї, аби витерти її насухо, але, тільки-но вона скінчила, рука його знов опинилася на старому місці.
– Знаєте, від вашої шкіри й справді віє прохолодою, – знову здивувався він. – Вона м’яка, як оксамит, і гладенька, як шовк… така ніжна-ніжна на дотик.
Провівши рукою до ліктя й назад, він спинився на півдорозі. Млосна, знесилена від ранкового сонця, Сексон уся затріпотіла від його дотику; вона сиділа й напівдрімливо думала, що ось тут поруч неї чоловік, якого вона могла б покохати… його руки й усе…
– Ну, я вже забрав з цього місця всю прохолоду. – Він сказав це, не дивлячись на неї, але вона помітила лукаву усмішку в нього на губах. – Отож мені доведеться переїхати на інше.
Пристрасно-ніжно провів він рукою вздовж її руки, а вона, дивлячись униз на його губи, згадала, яке протяжне, млосне тремтіння пройняло її всю, коли вони поцілувалися в перший день знайомства.
– Ну, кажіть далі, – озвався він після хвилин п’яти солодкої мовчанки. – Люблю дивитись на ваші губи, коли ви говорите. Це так дивно, але кожен їхній порух, наче легенький поцілунок…
Сексон до болю хотілося, щоб ця чарівна мить тривала без кінця-краю… А проте вона мовила:
– Якщо я скажу, то, може, вам це не сподобається.
– Скажіть, – наполягав він, – що б ви не сказали, мені все сподобається.
– Гаразд. По-перше, я хочу нарвати собі тих маків, що ростуть отам, коло огорожі. А по-друге, – нам уже час додому.
– Оце мені таки й справді не подобається, – засміявся він. – Але ж з уст ваших злетіло двадцять п’ять поцілунків! Я рахував. А тепер – заспівайте-но «Коли минуть жнива»… І дайте мені вашу другу прохолодну руку, – я потримаю її, доки ви співатимете, а тоді й вирушимо.
Вона заспівала; дивлячися згори, Сексон утопила погляд в очі Біллі, але він їй не в очі дивився, а на вуста. Скінчивши, вона вивільнила свої руки й підвелася. Він хотів був податися до коней, та вона спинила його, простягаючи йому свого жакета. Незважаючи на самостійність, властиву жінкам, що самі на себе заробляють, Сексон