Диктатор. Сергій Постоловський
Читать онлайн книгу.
В його погляді той помічає тривогу.
– Її таки вбили, – констатує факт Погодін.
Шевцов сідає на стілець, опускає голову і тихим голосом каже:
– Вбили…
– А знаєш, що найбільш прикре у цьому вбивстві?
Олег підіймає голову і дивиться на свого керівника.
– Що?
– А те, хлопче, що наші колеги почали працювати з нашими вчорашніми ворогами. Велика помилка нашого керівництва у тому, що вони заграють з чеченцями. Не можна їх долучати до роботи спецслужб. Спецслужби цього не люблять. І не пробачають.
Він закриває очі, чим дає зрозуміти своєму вихованцю, що аудієнцію закінчено. Олег йде собі геть, так і не усвідомивши до кінця усього сенсу останніх слів Погодіна.
2014 рік
– Чому починаються війни? Кому вони потрібні? Чого чекати усім нам? Ось про що ми сьогодні з вами і поговоримо, – лектор у білій сорочці окинув своїм маленьким оком аудиторію, залишився задоволений реакцією і вдарив долонями об невелику трибунку, за якої він стояв на імпровізованій сцені.
Він пройшов по сцені, руки заведені за спину, плечі і голова опущені, у ході відчувається тривога і екзальтованість, але коли він повертається до аудиторії, його голос звучить харизматично. І це бере гору над усім іншим.
Шевцов уважно слідкував за лектором ось вже протягом трьох днів. Він був потрібний йому, бо саме для такого субчика у Олега Шевцова була робота.
Все мало статися на травневі свята. Чекати більше не мало жодного сенсу. Потрібна була ескалація, і Росія її придумала. Одеса повинна була відійти до Новоросії. І Олег Шевцов відповідав за те, аби силові методи принесли потрібний результат.
Квітневі дні, які він проводив в Одесі, були насиченими й небезпечними. Колоритне місто на березі Чорного моря просто мусило піддатися канонам «русской весны». Але все вийшло не так, як воно планувалося.
З кожним новим днем Олег усе глибше усвідомлював, що це тільки початок. Початок чергового хаосу й жахіття, смертей, перемог і поразок. На його очах поставав новий світ, незвичний, загадковий, манливий. Багато хто не дочекається його появи. Багато хто зненавидить і прокляне. Але будуть такі, які штовхатимуть той новий порядок уперед, нав’язуватимуть його іншим, жорстоко стверджуватимуть його право на життя. Що ж стосується самого Шевцова, він просто виконував чергове завдання. Тепер у Одесі.
Він стояв посеред Куликового поля, навколо нього були люди, в основному чоловіки віком від вісімнадцяти до п’ятдесяти років. З них Шевцов формував бойові загони Антимайдану. Саме з ними він мав створити «Одеську Народну Республіку».
Проект «Новоросія» подобався Шевцову «історичною справедливістю» й моментом реалізації. Владний хаос в Укра- їні, боротьба за крісло президента, апатія і жах в очах громадян – все це давало можливість різати карту, диктувати російську волю, будувати свою імперію.
– Після Великої Вітчизняної війни і по її закінченню американці допомагали бандерівцям, використовували їх у