Маленькі чоловіки. Луиза Мэй Олкотт
Читать онлайн книгу.
будинку.
– Господи, я забула нагадати тобі, щоб ти їх вийняла, – з каяттям сказала тітка Джо. – Не плач, моя мила, це я винна, ми знову спробуємо покуховарити після обіду, – додала вона, побачивши, як дві великі сльози викотилися з очей Саллі й зашипіли, впавши на гарячі руїни пиріжків. Напевно, за ними покотилися б інші, але в цю хвилину затріщав біфштекс. Саллі кинулася до нього й незабаром забула про втрати.
– Постав підігріти страву й тарілки, – сказала пані Джо, від душі бажаючи, щоб більше не було ніяких невдач. – Поклади в гарбуз масла й солі, змішай і посип зверху перцем.
Трохи заспокоївшись, Саллі цілком успішно приготувала гарбуз. Потім страви були розставлені на столі, й шість ляльок розсаджені по три з кожного боку. На одному кінці столу сіла Саллі, навпроти неї – Тедді.
Загалом гості мали дещо дивний вигляд: одна лялька – в бальній сукні, інша – в нічній сорочці, хлопчик Джеррі – в зимовому костюмі, а улюблениця Дейзі – Анабелла – зовсім без одягу, вона сиділа голяка. Тедді, як глава сім’ї, поводився цілком пристойно. Він з усмішкою їв усе, що бачив на тарілці, й кожна нова страва йому чудово смакувала. Дейзі сяяла, дивлячись на своїх гостей, як втомлена від клопотів, але гостинна й привітна господиня.
Біфштекс був такий твердий, що маленький ножик ніяк не міг його розрізати, картоплі всім не вистачило, а гарбуз трохи взявся грудками. Але гості досить делікатно вдавали, ніби не помічають цих недоліків, а господар і господиня будинку їли з таким апетитом, що їм можна було тільки позаздрити.
Задоволення знімати вершки згладило горе від загиблих пирогів, а пиріжок Ейзі, який спочатку викликав обурення, дуже вдало доповнив десерт.
– Ніколи ще в мене не було такого дивовижного сніданку! – вигукнула Дейзі, під’їдаючи все що залишилося на тарілках. – Можна мені готувати сніданок щодня?
– Ти можеш готувати коли завгодно після уроків, – сказала тітонька Джо, яка з великим задоволенням спостерігала за ланчем, хоч ніхто так і не запросив її взяти в ньому участь. – Тільки я попрошу тебе їсти вчасно. Оскільки сьогодні ти куховарила вперше, я не хотіла псувати тобі задоволення, але їсти, як трапиться, не можна. Ось до чаю можеш приготувати що-небудь, якщо захочеш.
– Дозволь мені спекти пампушки для Демі! Він їх дуже любить, особливо обсипані цукром! – вигукнула Дейзі, ніжно витираючи жовту плямочку з носика Анабелли. Ця особа відмовилася їсти гарбуз, хоч її вмовляли й пояснювали, що гарбуз дуже корисний від «лематизму». Бідна Белла постійно страждала від цієї хвороби, та й не дивно, бо вона ходила гола й постійно застуджувалася.
– Але ж якщо ти пригощатимеш такими смачними речами Демі, то всі інші хлопчики захочуть того самого. Тоді ти клопоту не оберешся.
– А чи не можна влаштувати тільки сьогодні, тільки один раз, щоб Демі прийшов до мене пити чай один? А потім я пригощатиму інших хлопчиків, якщо вони добре поводитимуться, – запропонувала Дейзі.
– Чудова думка! – погодилася тітка Джо. – Пригощатимеш своїми смаколиками тих хлопчиків,