Коли Леонардо було 14 років, сталася одна дуже цікава та знакова історія.

      Якось до його батька прийшов селянин-мисливець і приніс грубо зроблений із фігового дерева щит. Він звернувся із проханням, щоб сеньйор П’єро да Вінчі відвіз цей дерев’яний круг до Флоренції та віддав якомусь художнику, аби той його прикрасив.

      Знаючи про любов і здібності сина до малювання, батько віддав щит Леонардо та попросив розфарбувати його.

      Хлопчик поставився до такого завдання дуже серйозно. Він спочатку дав цей досить нерівний круг столярові, щоб той вирівняв і відшліфував його. Потім юний художник поназбирував собі до кімнати найрізноманітніших страшних тварин, яких тільки зміг познаходити в навколишніх лісах та лугах. То були змії, павуки, ящірки, цвіркуни, жаби, метелики та інші подібні створіння.

      Він вирішив, що щит призначений для того, щоб лякати й захищати. Тому на ньому має бути зображене щось неймовірно страшне та огидне. Леонардо спочатку виліпив із глини жахливого монстра, що вилазить із щілини. І лише потім узявся до зображення його на щиті. Працював хлопчик досить довго. Але юний художник не помічав витраченого часу. Він вимальовував на дереві чудовисько, що вилазить із розщелини в скелі та випускає з пащі вогонь, а з ніздрів дим.

      Коли син закінчив роботу, то покликав батька, попередньо для більшого враження приглушивши світло в кімнаті. Той, побачивши зображення монстра, жахнувся та різко відсахнувся так, що мало не впав. Юний митець лишився вдоволеним, адже досягнув бажаного ефекту від свого творіння. Щит лякав. Леонардо пояснив це батьку, за що заробив від нього похвалу.

      Сеньйор П’єро да Вінчі швидко зрозумів, що за малюнок сина можна виручити непогані гроші. Він купив у крамниці звичайнісінький щит із зображенням серця, пробитого стрілою, та віддав його селянинові-замовнику. А щит, розфарбований Леонардо, продав торговцеві за 100 дукатів (у той час за таку суму можна було купити невеликий двоповерховий будинок).

      Згодом цей купець перепродав перший витвір великого художника правителеві Мілана, але вже за 300 дукатів. На жаль, до наших днів щит не зберігся. Однак ти можеш за допомогою своєї фантазії спробувати уявити, що ж зобразив на ньому юний Леонардо.

      Ця подія змусила батька серйозно замислитися над художньою кар’єрою сина.

      Розділ третій, що розповідає, чому і як Леонардо почав навчатися у майстерні Веррокіо