У 20 років Леонардо да Вінчі став самостійним художником, хоча й продовжував жити та працювати в майстерні свого наставника.

      Тим часом життя у Флоренції вирувало: Медічі, як і всі прогресивні правителі, розважали народ святами і турнірами. У майстерні Веррокіо вони замовляли декорації. Леонардо разом із іншими учнями допомагав їх виготовити.

      Якось Медічі знадобився подарунок для короля Португалії – зіткана у Фландрії шовкова портьєра із зображенням на ній Адама та Єви. Зробити ескіз для цієї завіси доручили молодому Леонардо да Вінчі. Митець виконав його з неймовірною ретельністю, точністю та красою. Дерева, трава, квіти, тварини й люди були зображені з найдрібнішими деталями та справді майстерно. На жаль, ані малюнок, ані сама портьєра не збереглися до наших днів.

      Про силу Леонардо сучасники розповідали легенди. Він міг легко, ніби граючись, зігнути залізну підкову так, наче та була з легкого пластичного металу.

      Да Вінчі, хоч і був тоді ще дуже молодий, став першим, хто запропонував викопати судноплавний канал від Пізи до Флоренції. Він першим зробив креслення борошномельних механізмів та інших пристосувань, які рухалися завдяки силі води.

      Його розум увесь час продукував нові плани та проекти. Кажуть, що Леонардо виготовив модель механізму, який міг би піднести собор, щоб поставити під нього східці. Модель була настільки переконливою, що всі йому вірили. Молодим художником захоплювалися, та йому й заздрили.

      Коли Леонардо було 24 роки, у нього нарешті з’явився рідний брат. Його батько П’єро да Вінчі знову став удівцем і одружився втретє. Нова дружина подарувала йому сина. Саме з неї та її малюка да Вінчі робив замальовки для картини «Мадонна з кішкою», якої так і не закінчив (або ж вона не збереглася). В ті часи мадонною називали не лише святу Діву Марію, й знатних дам. Мадонна Маргарита, дружина П’єро да Вінчі, не бажала бачити у своєму домі позашлюбного першого сина чоловіка. Леонардо перестав бувати в батька.

      Зрештою Маргарита з П’єро прожила недовго. І батько Леонардо одружився вчетверте. Молода дружина народила йому десятеро дітей. Останній з’явився на світ, коли П’єро було 75 років. Зведені брати та сестри не визнавали Леонардо. Він був одинаком і був цілком задоволений своєю самотністю. «Самотність означає свободу», – написав він у своєму щоденнику.

      Слід сказати, що хоча Леонардо і жив один, проте ніколи не мав відчуття самотності. Природа, навколишній світ заповнювали його життя та думки. Допитливий розум молодого художника та вченого розкривав їхні таємниці, шукав, доводив, запитував. Були сотні, тисячі «чому», відповіді на