Восьма жертва. Дарина Гнатко
Читать онлайн книгу.
осміліла настільки, що торкнулася його сорочки.
– Миколо… – прошепотіла, видихнувши ледь чутно, й затріпотіла вся, коли сильні пальці кріпака торкнулися її білих панських пальчиків, поглянула в ті очі його гарні зелені, з надією зазорила в них і нахмурила високе, гладке чоло, коли Микола, затиснувши її пальці, не притулив руки її до себе ще міцніше, а навпаки ж – відірвав їх від себе… й позиркнув похмуро… вовком позиркнув, кинувши невдоволено:
– Я ж казав панночці, що кохаю дружину…
Анастасія роздратовано гмикнула.
– А чи ж вона тебе кохає?
Раденко сіпнувся, мов від удару.
– Панночко…
Але Анастасія не стала більш слухати його – різко та невдоволено обернулася й пішла геть полем.
Від того дня між нею та Миколою Раденком встановилися досить напружені та незрозумілі відносини. Декілька днів після того випадку в полі Анастасія відверто злувала на кріпака, не бажала виїздити з ним на прогулянки, але з часом якось уже відійшлася, й Микола знов із напругою чекав на те, що втне панночка чогось подібного до того, що виробляла того дня на полі, й виїздив разом із нею напружений до неможливості, й зітхав полегшено, коли панночка наказувала звертати назад до дворища панського. Вона поки що мовчала, тільки пронизувала чоловіка таким поглядом, що він уже був і сам собі не радий, і волів би обміняти цю сумнівну превілею возити панночку на прогулянки на будь-яку іншу, навіть найважкішу працю на дворищі панському, але ж панночка наказувала, аби возив її лиш він.
Й невідомо, чим би воно все закінчилося, чи шокувала б стара дівиця Анастасія Марківна Смотрицька поважне панство тим, що примусила б свого одруженого кріпака до геть нерівного шлюбу, та трапилося їй помандрувати на гостину до подруги до Кременчука, де доля вже готувала для неї ту заповітну зустріч із тим, кого покохала відразу ж, лише зазирнувши до блакитних очей панича й ураз якось охолонувши до зелених очей того колючого Миколи Раденка.
Панич Олексій Васильович Власович походив з родини обіднілих дворян, був третім сином дрібного поміщика Василя Власовича з-під Крюкова й спадку мав геть невеликий хутірець та з десяток душ кріпаків. Проте за відсутності вдалого спадку мав надзвичайно вродливу зовнішність і саме завдяки привабливому ото своєму личку й мав намірення досить пристойно влаштуватися в житті. Геть був зніжений та випещений матінкою, котра сина свого останнього любила безмежно й пестила, як тільки могла. До двадцяти п’яти років Власович проживав досить безтурботливим життям, мандруючи між великим батьківським будинком та власним хутірцем, де на нього завжди чекали теплі обійми закоханої в нього кріпачки Степаниди. Й гарне те, безтурботливе життя закінчилося для нього в той день, коли батько погоновив його до Кременчука шукати вигідної нареченої, порадивши приділяти особливу увагу донькам купецьким.
Олексій лиш покривив своє вродливе лице.
– Тату, це ви сказали… Чи ж гоже мені – дворянського походження чоловіку, пов’язувати себе шлюбом