Розбите дзеркало. Андрей Кокотюха
Читать онлайн книгу.
хочуть цього, інакше б не морочили голову. Не відразу й не всі, та досвід показував: події слід форсувати.
Пити разом – ось помилка.
– Пусти, – почув тихе. – Ігорю… вибач… не треба… Це помилка… Я краще… Мені треба йти… Вибач, вибач, я дурна, я не знаю, що на мене найшло!
Діана відштовхнула Ярового, та він усе одно стояв між нею та передпокоєм. Гостя обійшла столик, зачепивши загострений край коліном, спробувала обійти.
– Куди… Куди… Куди! – ревонув Яровий, кидаючись навперейми.
– Не чіпай! – дзвінко верескнула Діана. – Я кричатиму! Дай мені піти! Я не хочу, це помилка, помилка, помилка!
– Та хто ти така! – Він спробував знову схопити гостю, ураз отримав долонею по руці, кров ударила в голову. – Хто ти така, ти! Сама прийшла, бо між ногами мохом поросло! Кому ти треба! Була б треба – не шукала б пригод! Чи оце для тебе пригода – динамо крутити? Сюди йди, сказав!
Ярового накрило швидко. Він утратив контроль. Зараз бачив перед собою не Діану, незнайомку в чорній перуці. Навіть не пихату Лору Кочубей, яка сьогодні старанно показувала свою зверхність і провокувала бажання вдарити, аби показати, хто в місті справді хазяїн і на чиїй вона території. Ні, Діана нагадала ту саму червону мавпу, з якої в його житті почалися суцільні проблеми.
Особисті, не в навчанні та подальшій роботі.
– Хто ти така? – повторив уже спокійніше.
– Людина. Яка скоїла помилку. Зрозуміла її. Хоче піти звідси геть. А ти – чоловік, який не буде тримати силою. Охолонь, випусти мене.
– Я не…
– Ґвалтування – не те, чого ти зараз хочеш. Ти взагалі такого не хочеш.
Ці слова враз охолодили.
– Пішла ти.
Яровий ступив до вхідних дверей. Відчинив, розчахнув, став збоку, кивнув на пройму.
– Згрібай барахло – і геть звідси. Завтра купи гумовий член. Не грайся більше в такі ігри. Я ще добрий. Інший – не знаю, що б із тобою зробив.
– Не треба мені інших.
Діана підхопила чоботи-ботфорти. Поспіхом зірвала куртку з вішака. Вийшла з квартири як була, боса. Ліфт оминула, подріботіла вниз сходами, не озираючись. Швидко зникла з очей, стихли кроки.
– Пішла ти, – повторив Ігор, додав ще тихіше, собі під носа: – Сучка.
Лишившись сам, Ігор Яровий налив собі ще порцію.
Він не збирався сьогодні напиватися. Завтра нова зустріч із Лорою Кочубей, перед тим треба переговорити з клієнтами. Треба мати ясну голову, бо від обох зустрічей багато чого залежить. Саме тому він збирався провести час із незнайомкою, спровадити й влягтися спати. Звичний, випробуваний часом, ефективний план.
Зруйнований якоюсь переляканою закомплексованою дурепою.
– Хто ти така, – повторив роздратовано, але вже не кричав.
Подібний вибрик стався вперше. Нічого, нехай, матиме й такий досвід. Просто вечір пропав, усе полетіло шкереберть. Обставини провокували напитися чи принаймні випити стільки, аби червона мавпа пішла спати раніше за нього.
Яровий