Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…. Отсутствует
Читать онлайн книгу.
кульок. Тато:
– Навіщо ви стільки кульок накупили? Гроші не економите!
Син:
– Тату, мені кульки давали безкоштовно! По одному за кожну мамину покупку!
Василько:
– Як тільки я побачив літак, я зрозумів, що це моє. Але тоді у мене була всього лише рогатка.
– Тату, чому ти замість підпису у моєму щоденнику ставиш хрестики?
– Щоб твій учитель не подумав, що у такої інтелігентної людини може бути такий тупий син!
– Мій батько каже, що завжди приємніше дати, аніж отримати.
– Він у тебе священик?
– Ні, боксер.
– Сину, я ж заборонив тобі сьогодні купатися!
– Я не купався, я ненавмисно упав у річку.
– Прямо у нових штанах?
– Ні. Штани я спочатку зняв.
– Доню, твоя зачіска нагадує мені віник!
– А що таке віник, мамо?
Батько маленькому сину:
– Скільки разів я тобі казатиму, що не можна гратися із сірниками?!
– Я не грався. Мені просто треба було запалити сигарету.
– Синку, не ходи кожного вечора на дискотеку, оглухнеш!
– Дякую, мамо, я вже повечеряв.
– Мамо, наша вихователька ніколи не бачила корову!
– Чому ти так думаєш? Не може бути.
– Може, може! Я намалював корову, показую їй, а вона запитує: що це таке?
– Миколо, скільки років тривала тридцятилітня війна?
– Не пам'ятаю.
– Тоді скажи, скільки років одинадцятилітньому хлопчикові?
– Одинадцять.
– Добре. Тоді скільки ж все-таки тривала тридцятилітня війна?
– Одинадцять років?
– Василю, чому лелеки відлітають на зиму в теплі краї?
– Тому, що там люди теж хочуть мати дітей.
Ідуть син і батько повз школу.
– Синку, ти в цій школі навчаєшся?
– Так.
– 20 років тому я теж у цій школі вчився.
– Тепер я розумію, що мав на увазі наш директор, коли казав, що такого ідіота, як я, він 20 років не бачив.
Сашко прийшов додому в сльозах і заявив, що учитель постійно до нього прискіпується. Батько наступного дня приходить до школи з претензіями до вчителя.
Учитель послухав-послухав та при ньому й запитує Сашка:
– Скажи, скільки буде два плюс два?
Сашко до батька:
– Ось бачиш, він знову за своє!
Чоловік приходить додому з великою коробкою цукерок і каже трьом своїм маленьким дітям:
– Хто завжди слухає маму, хто ніколи з нею не сперечається, хто завжди виконує все те, що вона попросить, тому дістануться ці цукерки. Як ви вважаєте, кому?
Діти хором:
– Тобі, тату!
– Мамо, а чому цукерка називається «Яблучко»?
– Тому що в неї додають трохи яблучка…
– А що тоді додають в цукерку «Киць-киць»?
– Діти, вам було задано додому твір на тему «Моя улюблена передача». Скажи, Василю, ти сам писав чи тобі тато допомагав?
– Тато допомагав.
– Скажи татові, що передачі