Оповідь Артура Гордона Піма. Эдгар Аллан По
Читать онлайн книгу.
у формі оповідання, повісті або роману. Найуславленіші його майстри і майстрині, як-от Артур Конан Дойл, Агата Крісті, Жорж Сіменон, плідно вчилися в американського письменника. В автора «Вбивств на вулиці Морг», «Таємниці Марі Роже», «Золотого жука», «Це ти», «Викраденого листа» вони знайшли майже всі основні принципи жанру, які використовували при написанні своїх творів. Головний серед них – принцип дедуктивного мислення. Це вміння уславлених детективів, чиї імена в наш час стали прозивними, з найменших спостережень робити переконливі висновки, спираючись на величезний життєвий досвід, на знання людської психології і типів людської поведінки, здебільшого соціально зумовленої, на глибоку обізнаність із різними, іноді дуже специфічними галузями науки. Створений уявою Едгара По слідчий Дюпен – безперечно літературний батько Шерлока Холмса. Вони мають масу спільних рис. Перший – блискучий математик, другий – хімік. Обізнаність із точними науками робить їхню логіку неспростовною. Сухе і точне мислення захоплює їх, мов високе мистецтво. І ця захопленість процесом мислення, пригодами аналітичної думки передається читачеві: дає йому особливу насолоду, подібну до втіхи від розв’язування складної загадки або від розумової гри – шахів, бриджу тощо. Обидва герої самітники, в чомусь диваки, обидва потребують компаньйонів, яким звіряють свої міркування, а ті компаньйони стають літописцями їхніх геніальних розслідувань. В оповідачі з «Вбивств на вулиці Морг» або «Викраденого листа», як у зернятку, закладені основні риси благородного і наївного доктора Ватсона. Дюпен і Холмс в усьому перевершують обмежених поліційних нишпорок і не без злості доводять їм свою розумову перевагу.
Еркюль Пуаро та міс Марпл на перший погляд дуже відрізняються від Дюпена. Бельгійський поліцай у відставці або стара панна з провінції, звичайно, ані звичками, ані поведінкою не скидаються на романтичного аристократа Дюпена. Але за оригінальними рисами цих двох детективів, а також паризького комісара поліції Мегре, за їхніми своєрідними кумедними чи зворушливими дивацтвами не можна не помітити родових дюпенівських рис – залізної логіки, разючої спостережливості, блиску аналітичного розуму, віртуозного вміння робити бездоганні висновки із, здавалося б, ніяк між собою не пов’язаних фактів і фактиків. Всі вони психологи, і хоча Дюпенові високонаукові міркування про людську душу відрізняються від доморослих аналогій, які допомагають міс Марпл розібратися в найзаплутаніших злочинах, у них, урешті, однакова вдача і однакові дії.
Засновник світової династії детективів Дюпен лишився неперевершеним за своєю витонченою інтелектуальністю. Може, найближчим до нього за схильністю до філософських узагальнень і вишуканих парадоксів є ще один оригінал – детектив патер Браун Честертона. Інші ж позбавлені алмазного блиску його інтелекту, романтичності й загадковості, що, проте, не робить їх менш популярними в читачів.
Усе сказане аж ніяк