Ода до радості (збірник). Яна Дубинянская
Читать онлайн книгу.
печально спитала істота.
– Іншопланетяни!
– А ви, пані, думали, мільярди зірок Всесвіту – то ілюмінація? Ліхтарі для вашої Землі?
– Я вже так про космос не замислювалася, – призналася Ліда. – Донедавна… – Зробила несміливий крок, присіла на країчок лави. Уважніше роздивилася прибульця. – Здалеку?
– З Лінгви, – мовила істота так просто, ніба Ліда знала, скільки світових років до тої Лінгви гнатися і де вона взагалі є.
– А-а-а… – щоби вже не втратити обличчя перед представником іншої цивілізації. Помовчала. – Щось ви сумні, наче з похорону. Горе яке?
– Нейтралізатор негативного сприйняття вийшов з ладу.
– А-а-а… – Ліду заклинило. Не втрималася: – Що за нейтралізатор?
– Звичайний нейтралізатор… Захищає жителів Лінгви від негативного сприйняття жителями інших планет. Під час відряджень.
– А без нього…
– Капєц! – зітхнув прибулець. – Отаке горе. І що робити? У мене ж місія. Не маю права додому повертатися, поки справу не зроблю.
Ліда глянула на гостя Землі із жалем.
– Значить, у нас тут нечемно вас зустріли?
– Та біда! Кому не представлюся – гонять в шию, прокльони шлють, а один дядько на Полтавщині навіть за рушницю схопився. Попсував нейтралізатор зпересердя. Ви, пані, перша… Привітна така.
– Що ж гидкого у вашому імені? Ви, дивлюся, з виду… звичайний собі прибулець.
– Сам не знаю. Ми – мирні зелені чоловічки з Лінгви.
– Зелені чоловічки? Е, пане… Дарма ви так назвалися. Вас, певно, з нашими зеленими чоловічками поплутали. Бо наші, земні, – ще ті падли. Я би і сама за дровиняку вхопилася, аби нашого зеленого чоловічка перестріла.
– Помиляєтеся. Не може на Землі бути зелених чоловічків. Ми унікальні. Мирні, екологічно виважені, наділені надважливою місією і живемо тільки на Лінгві.
– Та не хвилюйтесь ви так. Ну, трапилася біда. Завелися у нас, падлюки… Ще й назвалися, як нормальні… іншопланетяни. Хоча – які з них зелені? Коричневі… То нічого. Ми їх виведемо, – відказала Ліда. Задумалася. – А ви можете наших зелених чоловічків – під корінь, а? Таку б добру справу для всієї України зробили.
Прибулець зиркнув на Ліду збентежено.
– Моя сила має вузькоспеціалізовану спрямованість, – мовив із гордістю.
– І що можете?
– Літеру забрати. Для цього й прибув.
– Яку ще літеру? – здивувалася Ліда.
– Наша планета в галактиці контролює відповідність слів їхній суті. Особисто я куратор літери С у всіх мовах землян. Коли літера С стає в будь-якому слові зайвою, прибуваю я… І забираю її.
– Дурня якась, – сказала Ліда. – Щось ви мене геть заплутали.
– Що ж тут складного? От, приміром, зараз… Моя місія – забрати літеру С зі слова «Москва».
– Правда? – задумалася перукарка. – Воно-то так… Із Москвою давно щось не те… А літера до чого?
– Зайва. Процес прогресує. Москва по факту перетворилася