Адвокат із Личаківської. Андрій Кокотюха
Читать онлайн книгу.
на перший час. Чому я виїхав із Києва – розмова окрема. І не стосується того, що сталося.
– Ви мислите логічно, пане Кошовий, – знову погодився слідчий. – Проте я так само пояснив причину вашого затримання. Звісно ж, вас ніхто не підозрює в причетності до того, що пан Геник наклав на себе руки.
– Самогубство?
– Попередній висновок такий.
Ольшанський повернувся за стіл, що дозволило Климові знову сісти, вмощуючись зручніше. Слідчий підсунув до себе велику картонну теку, розгорнув, поправив окуляри, витягнув з-під низу списаний аркуш, кахикнув.
– Так, ознак насильства на тілі нема. Постріл у скроню, з близької відстані. Перед тим вживав алкоголь, на столі карафка з наливкою. Мабуть, прийняв рішення, випив для хоробрості. З огляду на сумнівні зв’язки та інтерес до його персони відповідних органів, звести рахунки з життям пан Сойка вважав кращим для себе виходом. Тепер лишається дізнатися, що спонукало його пустити кулю в голову. Справу закриють і передадуть до політичного розшуку. Здається мені, з’ясування причин цього вчинку – то вже їхня парафія.
Віко смикнулося сильніше.
– Цілком може бути, – погодився Кошовий. – Я людина тут нова, лише зранку приїхав до міста, раніше ніколи тут не бував. Ви напевне більше знаєте. Та й сліди можуть далеко повести. Тільки ж це не самогубство.
Дужка окулярів знову з’їхала з перенісся слідчого. Наступне питання прозвучало дуже наївно:
– А що сталося, по-вашому?
– Не по-моєму. Це не припущення, пане Ольшанський. Вбивство, типове вбивство в замкненій кімнаті. Наче в книжках, таке часто вигадують.
– Зараз ви теж вигадуєте, начитавшись книжок?
– Нічого не вигадую. Адвоката Євгена Сойку вбили. І вам доведеться розслідувати вбивство.
– Он як! – почулося раптом позад нього.
Прозвучало зненацька, Клим аж сіпнувся від несподіванки, немов хто над вухом стрельнув.
А голос за спиною вів далі:
– Вбивство, кажете? З чого ви це взяли, цікаво послухати.
Жінка пройшла крізь стіну.
Так здалося Кошовому в першу мить, коли він повернувся на голос та побачив її не за спиною, а з лівого боку від себе. Була ще одна обставина: рипучі двері кабінету. Противний звук різонув Климові вуха. Майнуло – чого не гукнуть майстра, аби змастив. Тож він би напевне почув, коли б хтось відчиняв їх, заходячи. Але ні, жінка з’явилася, мов народилася з повітря.
Звісно, це неможливо. Так само, як перехід крізь стіну, вона не дух чи привид, цілком реальна істота. З плоті, крові, ще й у невидимій, зате добре відчутній хмарці надзвичайно тонкого, вишуканого аромату. Незнайомка мала чудовий смак, і це визначалося не лише запахами.
Вбраною вона була бездоганно.
Причому Клим, не вважаючи себе великим знавцем моди, таки звернув увагу: пані сама давала вказівки своєму кравцеві. Прагнучи водночас дотримуватися останніх модних течій і лишати за собою право на індивідуальні зручності. Модерн, який останнім часом цінували дами, подекуди