Знедолені. Виктор Гюго
Читать онлайн книгу.
поміститься двадцять ліжок, – сказав він, мовби сам до себе. І провадив, підвищивши голос: – Ось що я вам скажу, пане доглядач. Тут явно сталася помилка. У вас двадцять шість хворих, і вони туляться в п’ятьох-шістьох маленьких кімнатках. Нас тільки троє, а місця нам виділено на шість десятків персон. Сталася помилка, я вам кажу. Ви зайняли моє приміщення, а я – ваше. Поверніть мені мій будинок. Ваша оселя – тут.
Наступного дня двадцять шість хворих бідняків перебралися в дім єпископа, а єпископ оселився в будиночку лікарні.
Пан Мірієль не мав ніякого статку, його родина розорилась під час революції. Його сестра мала пожиттєву ренту в п’ятсот франків на рік – цього їй вистачало на особисті видатки. Як єпископ пан Мірієль отримував від держави платню в п’ятнадцять тисяч франків на рік. Того самого дня, коли переселився до лікарні, він раз і назавжди розписав, як витрачати цю суму. Ми наводимо тут пам’ятку, написану його власного рукою.
На семінарію – півтори тисячі ліврів
Місіонерам – сто ліврів
Отцям-лазаристам у Мондідьє… – сто ліврів
Паризькій семінарії чужоземних духовних місій… – двісті ліврів
Конгрегації Святого Духа… – сто п’ятдесят ліврів
Духовним закладам на Святій Землі… – сто ліврів
Товариствам сирітської опіки… – триста ліврів
Додатково товариству сирітської опіки в Арлі… – п’ятдесят ліврів
На поліпшення умов у в’язницях… – чотириста ліврів
На справу допомоги в’язням і їхнього дострокового звільнення… – п’ятсот ліврів
На викуп батьків родин, ув’язнених за борги… – тисяча ліврів
На допомогу бідним учителям шкіл єпархії… – дві тисячі ліврів
На хлібні гамазеї в департаменті Верхні Альпи… – сто ліврів
Жіночій конгрегації у містах Дінь, Манок і Сістерон на безкоштовне навчання дівчаток із убогих родин… – півтори тисячі ліврів
Біднякам… – шість тисяч ліврів
На мої особисті витрати… – тисяча ліврів
____________________
Усього п’ятнадцять тисяч ліврів
За весь час свого перебування в Діні єпископ Мірієль майже нічого не змінив у цьому розпорядку, яким він, так би мовити, «упорядковував свої домашні видатки».
Панна Батистіна прийняла такий розпорядок із мовчазною покірливістю. Для цієї святої жінки пан Мірієль був водночас і братом, і єпископом, другом у житті і наставником у вірі. Вона любила його і водночас глибоко шанувала. Коли брат говорив, сестра не заперечувала; коли він щось робив, вона безмовно погоджувалась. Проте служниця Маглуар таки трохи побурчала. Єпископ, як ми бачили, залишив собі тільки тисячу франків на рік. Разом із пенсією Батистіни це складало тисячу п’ятсот франків, на які й жили ті дві літні жінки і старий чоловік.
А коли в Дінь навідувався якийсь сільський кюре, монсеньйор єпископ ще й знаходив, чим почастувати його, завдяки суворій ощадливості Маглуар і розумному господарюванню сестри.
Одного