Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка
Читать онлайн книгу.
А бачити хотiв?
Лукаш Чому ж би нi?.. Що ж, ти зовсiм така,
як дiвчина… ба нi, хутчiй як панна,
бо й руки бiлi, i сама тоненька,
i якось так убрана не по-наськи…
А чом же в тебе очi не зеленi?
(Придивляється.)
Та нi, тепер зеленi… а були,
як небо, синi… О! тепер вже сивi,
як тая хмара… нi, здається, чорнi
чи, може, карi… ти таки дивнá!
Мавка (усмiхаючись)
Чи гарна ж я тобi?
Лукаш (соромлячись)
Хiба я знаю?
Мавка (смiючись)
А хто ж те знає?
Лукаш (зовсiм засоромлений)
Ет, таке питаєш!..
Мавка (щиро дивуючись)
Чому ж сього не можна запитати?
Он бачиш, там питає дика рожа:
«Чи я хороша?»
А ясень їй киває в верховiттi:
«Найкраща в свiтi!»
Лукаш А я й не знав, що в них така розмова.
Я думав – дерево нiме, та й годi.
Мавка Нiмого в лiсi в нас нема нiчого.
Лукаш Чи то ти все отак сидиш у лiсi?
Мавка Я зроду не виходила ще з нього.
Лукаш А ти давно живеш на свiтi?
Мавка Справдi,
нiколи я не думала про те…
(Задумується.)
Менi здається, що жила я завжди…
Лукаш I все така була, як от тепер?
Мавка Здається, все така…
Лукаш А хто ж твiй рiд?
чи ти його зовсiм не маєш?
Мавка Маю.
Є Лiсовик, я зву його «дiдусю»,
а вiн мене – «дитинко» або «доню».
Лукаш То хто ж вiн – дiд чи батько?
Мавка Я не знаю.
Хiба не все одно?
Лукаш (смiється)
Ну та й чуднi ви
отут у лiсi! Хто ж тобi тут мати,
чи баба, чи вже як у вас зовуть?
Мавка Менi здається часом, що верба,
ота стара, сухенька, то – матуся.
Вона мене на зиму прийняла
i порохном м’якеньким устелила
для мене ложе.
Лукаш Там ти й зимувала?
А що ж ти там робила цiлу зиму?
Мавка Нiчого. Спала. Хто ж зимою робить?
Спить озеро, спить лiс i очерет.
Верба рипiла все: «Засни, засни…»
I снилися менi все бiлi сни:
на срiблi сяли яснi самоцвiти,
стелилися незнанi трави, квiти,
блискучi, бiлi… Тихi, нiжнi зорi
спадали з неба – бiлi, непрозорi –
i клалися в намети… Бiло, чисто
попiд наметами. Ясне намисто
з кришталю грає i ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вiльно груди.
По бiлих снах рожевiї гадки
легенькi гаптували мережки,
i мрiї ткались золото-блакитнi,
спокiйнi, тихi, не такi, як лiтнi…
Лукаш (заслухавшись)
Як ти говориш…
Мавка Чи тобi так добре?
Лукаш потакує головою.
Твоя сопiлка має кращу мову.
Заграй менi, а я поколишуся.
Мавка сплiтає довге вiття на березi, сiдає в нього i гойдається тихо, мов у колисцi. Лукаш грає соло мелодiї № 6, 7 i 8, прихилившись до дуба, i не зводить очей