Війни художників. Станіслав Стеценко
Читать онлайн книгу.
ще і через Шуленбурга заявити Молотову, що то – провокація англійців. Що ми ніколи не нападемо на СРСР і що я нічого подібного ніколи не говорив.
– Мій фюрере, ми все спростували і підтвердили спростування через «нашого резидента», – Гейдріх повернувся до Гітлера і побачив, що у того на обличчі повільно з’являється посмішка і зморшки в куточках губ поповзли до скронь.
– Наш резидент? – вони разом засміялися з такого визначення Кобулова, як «наш резидент».
Гейдріх хихотів стримано, прикриваючи долонею рота, як і личить підлеглому в присутності фюрера, а Гітлер сміявся гучно, ляскаючи себе по стегнах долонями.
Фюрер раптово обірвав сміх:
– Геносе Гейдріх, я доручаю вам, саме вам, абсолютно таємну місію! Місію, від якої залежить майбутнє німецької нації! Німеччина має розглядати захоплену польську територію як район зосередження для майбутніх німецьких операцій на сході. Необхідно тримати в порядку залізниці й шосейні дороги, що проходять територією Польщі – нашого майбутнього плацдарму для удару по Радах. Можливо, через рік, а можливо, через десять років. Але рано чи пізно це відбудеться. Сталін ставить румунам ультиматуми і хоче відібрати Бессарабію і Буковину, опосередковано це є небезпекою для наших поставок нафти із цього регіону.
Я наказав Геббельсу зупинити роботи в берлінському Українському інституті. Тепер накажу терміново відновити! Україна буде завойована так само, як і Польща. Це трапиться, щойно ми розберемося з Європою. Долю початку кампанії в Європі вирішено. Термін – квітень. Поки англійці та ці мерзенні жабоїди-французи (Гітлер був затятим вегетаріанцем і зневажав усіх, хто поїдав будь-яку живність) ще сподіваються, що ми не почнемо цього року. Контроль за операцією «Прикриття» лежить особисто на вас, Гейдріху, та на адміралові Канарісу. Після захоплення України і Росії аж до Уралу почнеться золота ера для німців. Вони потерпають нині від негараздів війни, і я віддячу їм сторицею. На кожного з них будуть працювати десятки й сотні унтерменшів!
– Мій фюрере, ви найвизначніший із політиків, яких коли-небудь народжувала німецька земля! – пафосно проголосив Гейдріх.
– Я народився в Австрії. Але ви праві, Райнгарде, бо Австрія тепер теж німецька земля. До речі, ви знайшли мого орла?
Гітлер любив спостерігати за парою орлів, яка постійно кружляла над Бергхофом. Але вже другий тиждень було видно тільки одного птаха. Гітлер підозрював, що другого могли підстрелити мисливці.
– Так точно, мій фюрере! – квапливо відповів Гейдріх. Він примусив займатися пошуками орла всі найближчі до Оберзальцберга районні організації гестапо.
– Якісь мерзотники його вбили? Ненавиджу цих мисливців. Хто це? Сподіваюсь, не люди з нашого руху? – Гітлер сам поморщився від свого припущення з таким виглядом, ніби у нього раптом розболівся зуб.
– На жаль, мій фюрере… – Гейдріх розвів руками. – Мені важко про це говорити.
– Так і знав! Сподівався,