Чумацький шлях (збірник). Володимир Малик
Читать онлайн книгу.
яловичина варена з хроном, з грибами, душенина з нирками, язик з кисло-солодкою підливою, свинина тушкована з капустою та яблуками квашеними, порося з хроном, теляча грудинка з грибами, печеня з баранини, ковбаса домашня, свинина з чорносливом… А ще різні бабки, вареники, млинці та млинчики, галушки та гречаники, шулики з медом та маком, вергуни, сластьони, тістечка, драглі, коржики, рогалі… Ух!
І це все Катерина куштувала. Потроху, звичайно. Але так переповнювалася, що пізнього вечора ледве збиралася по трапу на галеру.
Жалілася Безбородькові:
– Ваша багатюща Малоросія загодувала мене, вже не влажу в жодну сукню, – і, грайливо поводячи очима, руками ковзала по боках та підтримувала бюст, від пишноти якого сукня справді ледь не лопалася.
8 травня прискакав від Рум’янцева гонець: Йосиф проїхав Миргород і повернув на Кременчук.
Катерині набридли звані обіди та вечори, хотілося якоїсь переміни. Вона торкнула Потьомкіна за рукав.
– Звели закласти карету, Гришенька, – поїдемо цесарю назустріч.
Ця забаганка руйнувала плани Потьомкіна – зустріти Йосифа в Кременчуці, і він почав відмовляти:
– Като, для чого їхати хтозна-куди! Прибуде сам! Все тут приготовлено для зустрічі – і війська, і оркестр, і народ. Він полюбляє пишноту, блиск, гарматну пальбу… А в степу що? Жайворонки?
Катерина легенько поплескала його по щоці:
– Я так хочу!
Аргумент був жіночий, але незаперечний, і Потьомкін у поклоні схилив чубату голову.
Через півгодини виїхали. Катерина запросила до себе в ридван Потьомкіна, Безбородька, Шувалова. Широкими прямими вулицями Кременчука їхали повільно, а як тільки піднялись на гору і звернули на Миргородський шлях, шестірка коней понеслася навскач. Обоз зразу відстав. Не відставав лише екіпаж Безбородька.
Катерина мовчки дивилася в вікно, на квітучий весняний степ, на ліси, гаї та переліски, на безмежне голубе небо, а думала про Йосифа. Що несе ця зустріч?
Відчуваючи, що от-от гряде нова війна з Туреччиною, вона шукала спільників. Англія та Пруссія підтримували султана відкрито. Франція – таємно. Швеція лише й ждала хвилини, коли можна буде напасти на російський флот на Балтиці. Отже, Йосиф! Тільки він може бути надійним союзником, бо Османська імперія безпосередньо загрожує його кордонам. І все ж – як він себе поведе?
Час минав поволі. Дорога була довга й одноманітна. Після легкого сніданку Катерина почала відчувати голод.
– Панове, чи не пора нам перекусити?
Зупинилися. Обоз не з’являвся. Ждати не хотілося. До того ж ніхто не знав, чи не збився він з дороги.
– Поїдемо! – запропонував Потьомкін. – Має ж десь бути корчма… Там і підкріпимося.
Справді, не минуло й півгодини, як кучер зупинив коней, показав пужалном убік від дороги. Там, у затишній місцині, неподалік від степового озера, темніла довга присадкувата будівля під солом’яним дахом. На подвір’ї, над колодязем, височів журавель, а