Безталанна. Іван Карпенко-Карий
Читать онлайн книгу.
стоїмо, i боїмося: чи йти, чи не йти.
Гнат (пiдходить до Софiї). Погуляємо, Софiє?
Софiя. Погуляємо! Для мене це послiднi вечерницi.
Гнат. Чого так?
Софiя. Поїду у город до батька.
Гнат (тихо). I замiж там вийдеш за шевця?
Софiя (соромиться). А ти почiм знаєш?
Гнат (тихо). Знаю. Не їдь! (Шепче їй на вухо).
Софiя. Якраз! А Варка?
Гнат. Я забув i думать про неї…
Софiя. I за мене потiм так само забудеш?
Гнат. Хiба ти Варка?
Варка. Що там Варка тобi нав'язла в зуби? Iди сюди, Гнате!
Гнат. Казав — учора прийде.
Софiя (тихо). Iди ж, чом не йдеш?
Гнат. Нехай їй чорт!
Шепчуться з Софiєю та смiються, а Варка сердиться.
Варка. Чи надовго спарувався?..
Гнат. А тебе завидки беруть, що не всi парубки бiля тебе? Буде з тебе й Омелька.
Варка. Чого ти причепився до мене? Як та собака, гарчиш! Не велике щастя i ти, i твiй Омелько! Багато вас є, на однiй осицi й не перевiшаєш! Прощайте, тiтко! Я пiду, а то ще в холодну звiдцiля позабирають. Ходiм, дiвчата!
Дем'ян. А музика ж буде! Ти збиралась танцювать i сама тiтку прохала, щоб не виганяла.
Гнат. Та не зачiпай її, нехай iде!
Варка. От же на злiсть зостанусь.
Гнат. Менi на злiсть, собi на користь. Скоро й Омелько прийде. Жаль тiлько, що сiно згорiло.
ЯВА IV
Входять парубки.
Дем'ян. О, бач! За вовка помовка, а вовк у хату шусть.
Варка. Повiсь собi його на шию!
Гнат. Нащо його вiшать, коли ти сама повiсишся у нього на шиї!
Омелько. Кого це збираєтеся вiшать?
Гнат. Та тут дiвчина вiшається одному парубковi на шию, та нема доброї мотузки, а на тонкiй обiрветься.
Варка. Дурному вiчна пам'ять!
Омелько. А нам на здоров'я.
Гнат. Тепер, може, буде и вiчна. Воно все так: як є — не жалуєм, а нема — плачемо.
Варка. Нема за ким плакать, нема кого и жалувать.
Омелько. Нiчого не розберу. Бачу тiлько, що Варка з Гнатом глек розбили.
Гнат. А ти черепки позбирай та в кишеню заховай.
Омелько. Хоч би й за пазуху заховав, тобi яке до мене дiло?
Гнат (смiється). Малi та дурнi раз у раз на смiтнику збирають черепки, й їм нiхто не заважа, — збирай i ти.
Омелько. Гляди, щоб з твоєї голови черепки не посипались!
Гнат (пiдступа). Ану, попробуй!
Омелько. Думаєш, злякаюсь? От тiлько не одiйдеш, то й побачиш! Чого чiпляєшся? Дума, як здоровий, то й побоюсь? Кiлок не розбира нi здорового, нi слабого!
Дем'ян. Та годi вам гризтись за маслянi вишкварки! От нещасливий день: послiднiй раз зiбралися, а згоди нема, тiлько сварка.
Омелько. Чого ж чiпляється, мов скажена собака?
Дем'ян. Годi! Харитон! Давай по чарцi! Я бачив, там у тебе щось з-за пазухи виглядало.
Харитон. Пiдождем.
Дем'ян. Ну, так я спiвать почну. (Спiва).
Светить мєсяць,
Светить