Хазяїн. Іван Карпенко-Карий
Читать онлайн книгу.
ХАЗЯЇН
Комедiя в 4 дiях
Дiєвi люди
Терентiй Гаврилович Пузир — хазяїн, мiльйонер.
Марiя Iвановна — його жiнка.
Соня — їх дочка.
Феноген — права рука хазяїна.
Маюфес — фактор.
Павлина кравчиха з города.
Зеленський, Лiхтаренко — економи.
Куртц — шахмейстер.
Петро Петрович Золотницький — родовитий багатий пан.
Калинович — учитель гiмназiї.
Зозуля — помiчник Лiхтаренкiв.
Лiкар.
Харитон — розсильний.
Петро.
Дем’ян.
Дiвчина.
Юрба робiтникiв.
ДIЯ ПЕРША
Кабiнет.
ЯВА I
Феноген (входить з бокових дверей з халатом в руках. Говоре в другi дверi). Петруша! Скажи хазяйцi, що халат у мене…
З середнiх дверей виходе Маюфес.
Феноген. А, це ви, Григорiй Моисеевич? Заходьте!
ЯВА II
Феноген i Маюфес.
Маюфес. Доброго здоров’я, Феноген Петрович!
Феноген. Здоровенькi були. Що це ви нас вiдцурались? Давненько я вас не бачив.
Маюфес. Дiла, дiла, дiла!
Феноген. Загрiбаєте грошики!
Маюфес. Ет, поки заробиш грош, пiдошви побйош!
Феноген. Ну, не гнiвiть бога! Домик чудовий купили!
Маюфес. За стiлько лiт — другiї купили не домики, а палати!
Феноген. Мало чого… Е-хе-хе!.. От, гляньте!
Маюфес. Халат, ну?
Феноген. Халат мiлiонера! Бачите, як багатiють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а вiд цього халата i вiд кожуха, повiрите, смердить! Он як люде багатiють: учiться!
Маюфес. Ето што-нiбудь особенного!..
Феноген. Ну й оказiя ж нам була через цей кожух. Подумайте: швейцар не пускав Терентiя Гавриловича у земський банк!
Маюфес. Ну, не пускав, а як пiзнав, зараз пустив… Терентiя Гавриловича i в рогожi пiзнають!
Феноген. А так… Слухайте, Григорiй Моисеевич, чи нема у вас на прикметi земельки?
Маюфес. Для вас?
Феноген. Еге. Постарiв, треба на свiй хлiб.
Маюфес. Пора, пора самому хазяїном буть, хоч вам i тут добре.
Феноген. Грiх скаржитись! Та тiльки то моя бiда, що перше я купував, продавав i мав добрi куртажi, варт було побиватись; а тепер держить при собi. Коли-не-коли перепаде свiжа копiйка! Так пошукайте для мене десятин п’ятсот.
Маюфес. Кругленький шматочок! Постараюсь. А тепер проведiть мене до Терентiя Гавриловича.
Феноген. Ходiм! Тiлько шукайте землю поближче до вокзала…
Маюфес. Што-нiбудь особенного…
Зеленський (з дверей). Феноген Петрович, можна?
Феноген. Заходьте, я зараз! (Вийшов з Маюфєсом).
ЯВА III
Зеленський, а потiм Феноген.
Зеленський. От i шапкуй перед хлопом! Не можна iнакше: силу має, а може, сам i нацьковує, аби зiрвать, — треба загодить!
Входе Феноген.
Феноген. А що скажете? Кажiть скорiще, бо незабаром сюди хазяйка вийдуть.
Зеленський. Терентiй Гаврилович гнiв на мене має, i я боюсь, щоб мене не перевели в Чагарник на мiсто Лiхтаренка; а там менше жалування, у мене сiм’я… замовте словечко… (Виймає грошi).
Феноген. Та що ж я можу… Знаєте, який наш хазяїн, часом щоб не подумав, що ви мене пiдкупили, у нього честь — перше всього!
Зеленський. Дурно нiхто нiчого не робе: ви для мене, я для вас. (Дає грошi). Замовте добре словечко, ви найближчий до хазяїна чоловiк.
Феноген. Та я попробую… Тiлько хто його знає, як… (Бере грошi). Це ви менi позичаєте… А якщо нiчого корисного не вийде — я вiддам.
Зеленський. Ваше слово все переборе. Нехай i в Чагарник переводять, та хоч би жалування не поменшили… Я крадькома сюди, а тепер в контору. (Вийшов).
ЯВА IV
Феноген (сам, лiчить грошi). Двадцять п’ять! Якби не давали, то я б i не брав. А коли дають — бери! I сам хазяїн наш всiх научає: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть — тягни! Так вiн робив i так робить вiд юних лiт, а тепер має мiлiони! Чом же менi не тягнуть, щоб i самому стать хазяїном.