Хазяїн. Іван Карпенко-Карий
Читать онлайн книгу.
Iдiть з богом!
Всi кланяються i виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.
ЯВА IХ
Феноген i Пузир. Феноген зачиняє дверi, стає на колiна перед Пузирем i цiлує його в рукц.
Пузир. Що це?
Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловiка, i господь вас наградить! Перше дiло — справедливiсть!
Пузир. Та кого ж я обижав коли?
Феноген. Нiколи, нiколи! За те й вам господь дає. А вас обкрадають.
Пузир. Де ж ти вiзьмеш чесних людей?!
Феноген. От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахiв i сказав, а тепер я вам скажу, що Лiхтаренко…
Пузир. Що Лiхтаренко?!
Феноген. Дивиться крiзь пальцi, не глядить — от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його помiшник, Зозуля, десять лантухiв скинув у жида Хаскеля, що хлiб скуповує i має на мiстечку магазин.
Пузир. Це так.
Феноген. Менi сам пiдводчик розказував, жаль тiлько, що я забув його iм’я… Та Лiхтаренко, певно, знає все.
Пузир. Спасибi тобi, Феноген! Ти один у мене вiрний слуга! Кругом крадуть i крадуть. Вели, щоб вернули Лiхтаренка.
Феноген одчиняє дверi, а назустрiч йому Куртц.
Феноген (до Пузиря). Карло Карлович!
Пузир. Нехай iде.
Феноген, пропустивши Куртца, вийшов.
ЯВА Х
Куртц i Пузир.
Куртц. Так бить не должно. Етi нiкогда! Пузир. В чiм дiло?
Куртц. Зiчас справка делал: у менья i у конторовських книгах три тисячi сорок валахiв — етi да?
Пузир. Так.
Куртц. Двi тисячi продавал, етi — да?
Пузир. Так.
Куртц. У менья тисяча сорок в руках. Знайшiт, етi — нєт, етi — нiкогда; Клим — шеснии шабан, проганяйть нельзя, етi — паскудство!
Пузир. А ви лiчили тих валахiв, що зостались, почiм ви знаєте, що вони всi цiлi?
Куртц. Етi — да! Я отвєчайт!
Пузир. То друга рiч: не стане, то ви заплатите.
Куртц. Я заплатиль?! Етi — нiкогда! Клим — шеснии шабан, етi — да! А язик, етi — фi!
Пузир. Який язик?
Куртц (показує свiй язик). Етi, етi — да! Язик работай — етi да! Ухо слухай, а голова не розсудов?.. Так бить не должно! Не надо слишiл, а надо вiдєл, етi — да!
Пузир. Ну годi, iдiть собi, Карло Карлович, i заспокойтесь. Нехай вже Клим зостається.
Куртц. Етi — да! Клим — нет, Карл Куртц — нєт! Куртц всi знайт, етi — да! Спецалiста место скрозь находiл!
Пузир. Ну, годi вже!
Куртц. Так бить не должно! (Стає серед сцени, i показує язик). Язик, етi — фi! Етi — паскудство! (Вийшов).
ЯВА XI
Феноген i Пузир, а потiм Лiхтаренко.
Пузир (до Феногена). Ну, що ти скажеш?
Феноген. Карло краде, а Клим помагає.
Пузир. Та всi крадуть, що й казать, кругом крадуть.
Феноген. Та ще ви Карла боїтесь, от вiн i верховодить.
Пузир. А де ти його вiзьмеш, такого шахмейстера?
Феноген. Ну то нехай краде?
Пузир. Чого ж нехай? Треба