Для Олечки

      Послухай: б’є весільний бубон

      і клени клоняться, мов пави.

      В твоє волосся, моя люба,

      заплівся місяць кучерявий.

      Чому пригасла скрипка трохи,

      чому тремтить твоя долоня?

      Ніч срібним сяйвом, наче мохом,

      обмотує підкови коням.

      Палає ніч пташиним співом.

      Хто ж, люба, ложе нам постелить?

      Дивись, як сяє мерехтливо

      у вікна місяць – чару келих.

      Хрещатим мохом і коханням

      нас оплете нестямне щастя.

      Сто місяців тремтить зарання

      у снах гарячих і квітчастих.

      У вечір, в обрії, у спів

      підем, обнявшись, перед себе.

      Мов черепицю із дахів,

      зриває вітер зорі з неба.

      І, відділившись від юрби,

      загорнемося в хутро ночі.

      Хай два серця – два голуби

      співзвучно й тужно затріпочуть