Цифровий, або Brevis est. Марина и Сергей Дяченко
Читать онлайн книгу.
вуха так щільно прилягають до голови.
– Так, і все-таки, – непевно почав Арсен, – у чому ця робота… полягає?
– Багато аспектів. Тестувати ігри, випробовувати за завданням окремі фрагменти та властивості. Робити, по суті, майже те саме, що ти робив своїм Міністром: жити в грі. У багатьох іграх.
– Вау, – тихо промовив Арсен, ще не готовий вірити своєму щастю.
– Отож-бо й воно, що «вау». Є нюанс: я не гарантую, що ти одержиш це місце. У нас дуже конкурентний бізнес. На одне місце наразі претендує кілька десятків душ народу.
– Мені їх наперед жаль, – подумавши, сказав Арсен.
Максим розсміявся:
– Не варто занадто серйозно до всього цього ставитися, це гра: ти надієшся на виграш, але маєш бути готовий до програшу. А якщо ти переможеш… Ти здобудеш владу, таку саму, а то й більшу, ніж влада Міністра. У реалі. Тут і зараз.
Він обвів кімнату широким жестом, ніби запрошуючи Арсена царювати серед запилюжених стелажів, моніторів та офісних столів.
– Так буває? – повторив Арсен ще недовірливіше.
– Запевняю тебе.
Максим перевів погляд на екран свого ноутбука. Рибалка вже підходив до ринкового майдану й саме пробирався в юрбі.
– Як тільки сервер не висне? – пробурмотів Максим.
– Чого так багато людей?
– Сьогодні п’ятниця, пора приносити жертву Чорній Богині.
– Вони й досі…
– Так, і щоразу глядачів дедалі більше.
– Гидота.
– Авжеж. Хочеш подивитися?
Арсен завагався.
– Я вже бачив. Коли Міністр востаннє йшов на Асамблею…
– І як тобі?
– Дуже натуралістично, – зізнався Арсен. – Не знаю, як вони це роблять.
– Передові технології, – рибалка, корячись ледь помітним рухам мишки, просувався по вулиці, брукованій кругляком. – Уяви, що буде, коли почнеться повальне переоснащення: не просто ґеймерські окуляри та рукавички, а стенди-тренажери з цілковитим ефектом присутності.
– Кому це треба? – Арсен присунувся ближче до екрана. – Запаришся бігати з мечем. Спробуй, примусь маминого синка відірвати зад од м’якого крісла й реально помахати бойовим молотом…
Рибалка на екрані комп’ютера наближався до майдану, оминаючи перешкоди. Юрба з кожним кроком густішала.
– А постав себе на місце маминого синка, – запропонував Максим. – І уяви бойову лють. Екстаз. Трапляються в нього в реальному житті такі переживання? Зрозуміло, потім у нього болітиме кожен м’яз, зопалу, може, ще й вивихне собі що-не-будь. Але він пам’ятатиме, який був сильний. Який сміливий. Навіть якщо його поб’ють, він почуватиметься тимчасово переможеним героєм, а не жалюгідним невдахою, як у житті.
– Це наркотик.
– Це вітамін. Мамин синок відчує свого персонажа – всередині. Піде в інститут на пари, несподівано сильний. Внутрішньо вільний. Цікавий жінкам.
– Щось я не бачив у пацанів, любителів стрілялок, особливої внутрішньої волі.
– Я кажу про те, чого