Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник

Читать онлайн книгу.

Розбійницькі скарби: Казки про розбійників - Сборник


Скачать книгу
казала, що ти не маєш черевиків, що не маєш файної сукенки – всього тобі треба, щоб до танцю вбратися. Але аби не все казала за раз, а по одному.

      І дідок пішов, а вони прийшли й постукали у вікно, заграли під вікном і кажуть:

      – Вийди до нас танцювати.

      А вона:

      – Я, – каже, – не маю сукенки, я не маю в що вбратися.

      Вони пішли й принесли їй сукенку.

      – Вийди до нас танцювати.

      – Я не маю черевиків, – каже вона.

      Вони пішли й принесли їй черевики.

      – Вийди до нас танцювати.

      А вона каже, що не має файної хустки. І так вона все по одному називала, а вони по одному носили. А то вже четверта година настала, і вони розійшлися, і дівчина зосталася.

      На другий вечір прийшов дідок і каже їй:

      – Вони знов прийдуть. І ти будеш казати, що хочеш бричку, коні, фурмана. І щоби бричка була золота, і на конях упряж золота.

      І коли ті прийшли другий вечір, вона їм так казала, як сказав їй дідок. Коли вони стали під вікном, заграли і закликали її до танцю. Вона каже:

      – Мені треба брички золотої.

      І вони їй притягнули бричку, а вона далі казала їм усе по одному. Постарали вони їй все, що хотіла, а вона каже:

      – Мені треба фурмана, щоби я сама не їхала, а з фурманом.

      Вони пішли, привели фурмана, і вже четверта година була. І їм уже було невільно там бути, і вони пішли геть.

      Вона сіла на ту золоту бричку і їде з тим усім добром лісом додому. З фурманом їде. Приїхали, і дідо так втішився, пустився до свої дочки, та й став її обіймати й цілувати. Розпрягли коні, занесли до хати добро.

      А бабі то якось неприємно, що не її дочка привезла добро, а дідова. І так баба чепурить свою дочку. Та й каже баба:

      – Знаєш що, діду? Вези й мою дочку.

      Ну то він узяв та й повіз її дочку, привіз її в ліс до тої хати та й каже:

      – Ти тут сиди, а я йду по дрова.

      Та й дочка сидить та й сидить – діда нема. Об'явився той дідок та й каже:

      – Донечко, наклади вогню, нагрій води, помий мене файно і звари мені каші. І сама поїж.

      А вона каже:

      – О-о-о! Я зроду їсти не варила. І я би когось даром мила, чесала? О ні!

      І він їй нічого вже не казав. Хіба сказав:

      – Зараз тут прийдуть музиканти під вікно. І будуть тебе кликати танцювати. Роби, як хочеш. Можеш у них випрошувати одежі. А не хочеш, то не танцюй.

      Як розбійники прийшли під вікно й заграли, вона розтворила вікно, і вони зачали брати її танцювати. Та пару раз викрутили нею, а тоді взяли її і стратили. Бо вона того заслужила.

      Баба жде свою дочку, жде й плаче. Та вже й дідові стало недобре, що бабиної дочки нема. Та й дідо пішов її глядати. Приходить на то саме місце, а її нема.

      Цар і два розбійники

      Починається казка з бідного чоловіка. Жив собі бідний чоловік. Мав одного хлопця, і той хлопець ходив по людях служачи. Як вийшли йому роки, побачив, що нічого йому з ґаздівської служби, та йде у розбійники. Купив собі красну одежу. Прийшов до одного села і бачить, що три хлопці шепочуться за якусь таємницю, радяться іти красти. Підійшов він до них і каже:

      – Хлопці,


Скачать книгу