Засміялись… А ісправник

      Трохи не сказився!

      Що нічого, бачиш, взяти,

      А він же трудився!

      І день і ніч побивався,

      Та в дурні й убрався.

      Якби йому Богдан оце

      У руки попався,

      У москалі заголив би,

      Щоб знав, як дурити

      Правительство!! Кричить, біга,

      Мов несамовитий.

      Яременка[23] в пику пише,

      По-московській лає

      Увесь народ. І на старців

      Моїх налітає.

      «Вы што делаете, плуты!!»

      «Та ми, бачте, пане,

      Співаємо про Богдана…»

      «Я вам дам Богдана,

      Мошенники, дармоеды!

      И песню сложили

      Про тако[го] ж мошенника…»

      «Нас, пане, навчили…»

      «Я вас навчу! Завалить им!»

      Взяли й завалили —

      Випарили у московській

      Бані-прохолоді.

      Отак пісні Богданові

      Стали їм в пригоді!!

      Так малий льох в Суботові

      Москва розкопала!

      Великого ж того льоху

      Ще й не дошукалась.

      Стоїть в селі Суботові

      На горі високій

      Домовина України,

      Широка, глибока.

      Ото церков Богданова.

      Там-то він молився,

      Щоб москаль добром і лихом

      З козаком ділився.

      Мир душі твоїй, Богдане!

      Не так воно стало;

      Москалики що заздріли,

      То все очухрали.

      Могили вже розривають

      Та грошей шукають,

      Льохи твої розкопують