Сяйво. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
Записник знову зник у кишені піджака Уллмана, наче в якогось ілюзіоніста, що таким чином завершив свій фокус. Щойно ти його бачив, Джекі-бой, а відтак і ні. Цей парубок таки дійсно зух.
Вони повернулися на свої попередні позиції: Уллман – за стіл, а Джек – перед ним, особа, що опитує, та опитуваний, прохач та непіддатливий бос. Уллман склав свої акуратні крихітні ручки на столі поверх бювара і дивився прямо на Джека, маленький, лисіючий чоловічок у банкірському костюмі й краватці невиразного сірого тону. Квітка в його петлиці врівноважувалася маленьким значком на протилежному лацкані. На значку маленькими золотими літерами було позначено просто: СЛУЖБОВЕЦЬ.
– Я буду з вами гранично відвертим, містере Торренс. Елберт Шоклі – впливова людина з великою часткою акцій «Оверлука», який за всю свою історію цього сезону вперше показав прибуток. Містер Шоклі також член Ради директорів, але він не є фахівцем з готельної справи і сам першим це визнає. Проте свої побажання щодо цієї справи, справи доглядання, він висловив цілком ясно. Він бажає, щоби взяли вас. Я так і зроблю. Але якби я мав у цій справі розв’язані руки, я би вас не найняв.
Джекові руки лежали міцно зчеплені в нього на колінах, потіли, тиснучи одна одну.
«Уїдливе чмо. Уїдливе чмо. Уїдливе чмо. Уїдливе…»
– Я не повірю, ніби я вам не неприємний, містере Торренс. Мені то байдуже. Звісно, ваші почуття щодо мене не відіграють жодної ролі в моєму переконанні, що ви не той, хто потрібен для цієї роботи. Протягом сезону, який триває від п’ятнадцятого травня до тридцятого вересня, «Оверлук» залучає сто десять осіб штатних працівників, можна сказати, на кожний номер припадає по одному. Не думаю, щоби я подобався багатьом з них, маю підозру, що дехто вважає мене неабияким негідником. Це було б правильне судження щодо мого характеру. Я мушу бути неабияким негідником, щоби керувати цим готелем так, як він на те заслуговує.
Він поглянув на Джека, очікуючи зауважень, і Джек знову спалахнув рекламною усмішкою, великою й образливо зубастою.
Уллман продовжив:
– «Оверлук» було збудовано в тисяча дев’ятсот сьомому – тисяча дев’ятсот дев’ятому роках. Найближче місто Сайдвіндер – за сорок миль[6] на схід звідси по дорогах, які стають непрохідними десь від кінця жовтня чи від листопада і до якогось дня в квітні. Збудував готель чоловік на ім’я Роберт Таунлі Ватсон, дід нашого сьогоднішнього техніка-доглядача. Тут бували Вандербільти й Рокфеллери, Астори і Дюпони. Чотири президенти зупинялися в Президентському люксі. Вілсон, Гардінг, Рузвельт і Ніксон.
– Я б не дуже пишався Гардінгом і Ніксоном, – мугикнув Джек[7].
Уллман насупився, але попри це продовжив:
– Для містера Ватсона це виявилося понад його сили, тож тисяча дев’ятсот п’ятнадцятого року він продав готель. Його знову продавали у тисяча дев’ятсот двадцять другому, двадцять дев’ятому та тридцять восьмому роках. Готель простояв порожнім до кінця Другої світової війни, аж поки його не придбав, щоб
40 миль = 64,4 км.
Warren Gamaliel Harding (1865–1923) – 29-й президент (1921–1923), за якого було проведено чимало гідних реформ, але одночасно сталося чимало великих корупційних скандалів, зокрема в Бюро нагляду за дотриманням Сухого закону; Richard Nixon (1913–1994) – 37-й президент, єдиний в історії США, який у результаті Вотергейтського скандалу пішов у відставку, щоб уникнути імпічменту.