Доктор Сон. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
її за дупу, а її ноги обплели йому талію. Від її шиї пахло парфумами, а з віддиху – підгорілими свинячими шкварками. Вони лигали їх жменями, перед тим як перейти до більярдного столу.
Взувши кросівки, Ден вирушив до кухоньки, сподіваючись, що в тамтешній єдиній шафці може знайтися розчинна кава. Кави він не знайшов, але побачив на підлозі сумочку. Йому здалося, він пригадує, як Діні жбурнула її на канапу і розреготалася, коли зрозуміла, що не поцілила. Половина мотлоху з неї висипалося, включно з червоним гаманцем зі штучної шкіри. Він згріб усе знову до сумочки і поніс її на кухню. Нехай він збіса добре розумів, що його гроші тепер живуть у кишені дизайнерських джинсів містера Дилера, душа його певною мірою наполягала, що бодай щось іще може залишитися, просто тому, що він украй потребував, аби щось лишилося. Десяти доларів вистачить на три чарки або дві шестизарядні упаковки пива, але сьогодні явно знадобиться більше.
Виловивши її гаманець, він його розкрив. Там лежало кілька фотокарток – парочка знімків Діні з якимсь парубком, що виглядав занадто схожим на неї, щоби не бути її родичем, парочка Діні з немовлям на руках і одне фото, де Діні у випускній сукні стояла поряд з якимсь вовкозубим хлопцем у кошмарному синьому піджаку. Грошове відділення було пухкеньким. Це втішало Дені надією, поки він його не розтулив і побачив пачку харчових купонів[41]. Малася там також і деяка готівка: дві двадцятки і три десятки.
«Це мої гроші. Те, що від них залишилося, принаймні».
Він все чудово розумів. Ніколи він не віддав би свою тижневу заробітну плату на збереження якійсь ужертій в дупу зйомній кралі. Це її гроші.
Так, але хіба кокс не був її ідеєю? Хіба не вона є причиною того, що він зустрів цей ранок банкрутом і в той же час з важким похміллям?
«Ні. Похмілля в тебе просто тому, що ти п’яниця. А без грошей ти, бо побачив отих трупних мух».
Можливо, воно й так, але якби вона не наполягла, що їм потрібно з’їздити на вокзал, догнатися, він не побачив би тих трупних мух.
«Їй напевне необхідні ці сімдесят баксів, щоби купити собі їжі».
Правильно. Банку арахісового масла та банку суничного джему. А ще буханець хліба, щоби було на що все те намазувати. Для всього іншого вона має харчові купони.
«Або щоб заплатити за квартиру. Гроші їй можуть бути потрібні на це».
Якщо їй необхідні гроші на квартплату, вона могла б комусь впарити цей, бодай і надколотий, телевізор. Можливо, його взяв би той її дилер – де крек, там і колеться і все таке. Сімдесяти доларів далебі недостатньо для місячної плати за квартиру, міркував він, навіть за таку паскудну, як ця.
«Це не твої гроші, доку».
То був голос його матері, останній з усіх, які б йому хотілося почути за такого дикого похмілля й з такою страшенною потребою випити.
«Відчепися нахер, ма», – промовив він голосом тихим, проте душевним.
Він узяв гроші, запхнув їх собі до кишені, поклав її портмоне назад до сумчоки і обернувся.
Позаду нього стояв
За федеральною програмою допомоги малозабезпеченим громадянам США видаються купони, за які вони можуть купувати будь-які готові харчі і неалкогольні напої за власним вибором у крамницях, але не в ресторанах (з кінця 1990-х у деяких штатах допомога надається через спеціальні електронні картки).