Кладовище домашніх тварин. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
мені, дуже довго.
– А мені не здається, що це довго, – голос Еллі тремтів. – Зовсім не здається.
Луїс перестав робити вигляд, ніби працює над моделлю, підвів очі й жестом поманив Еллі. Вона сіла йому на коліна, і він був вражений її красою, яку сум тільки підкреслював. У неї була майже чорна від засмаги шкіра – така собі левантійка.[33] Тоні Бентон, один із лікарів, з яким він працював у Чикаго, називав її Індіанською принцесою.
– Люба, – промовив він. – Якби це залежало від мене, я б зробив так, щоб Черч жив сотню років. Але не я встановлюю правила.
– А хто встановлює? – спитала Еллі, а потім з безмежним презирством додала: – Бог?
Луїс проковтнув смішок. Усе було надто серйозно.
– Бог або іще хтось, – відповів він. – Я знаю лише те, що годинник цокає. Ось і все. Немає жодних гарантій, маленька моя.
– Я не хочу, щоб Черч став як усі ті мертві тваринки, – вибухнула вона люттю і слізьми. – Я не хочу, щоб Черч коли-небудь помер. Він мій кіт! Мій, а не Бога. Хай Бог заведе собі власного кота! Хай, чорт забирай, Бог збере всіх, яких тільки захоче, хворих котів і вб’є їх усіх по одному. Але Черч – мій котик!
З кухні почулися кроки, і в кімнату зазирнула налякана Рейчел. Еллі вже ридала на грудях у Луїса. Жах нарешті знайшов для себе слова. Вийшов назовні, розкрив своє огидне лице. Тепер, навіть якщо нічого не змінити, можна принаймні поплакати.
– Еллі, – затряс він дочку. – Еллі, Черч не мертвий. Він же ось! Бачиш? Спить!
– Але він може померти, – заплакала вона. – Може померти будь-якої миті.
Луїс міцно обіймав її, розуміючи, що правильно це чи ні, але Еллі плакала через затятість Смерті; через те, що та не зважала ні на аргументи, ні на сльози маленької дівчинки; а ще через цю вбивчу, чарівну здатність людей перетворювати символи на висновки, які можуть бути гарними і шляхетними, а можуть – чорними і жахними.
Якщо всі ці тварини померли й були поховані, тоді Черч теж може померти
(БУДЬ-ЯКОЇ МИТІ!),
і його поховають; а якщо це може статися з Черчем, тоді те саме може статися і з її мамою, і з татом, і з маленьким братиком. З нею самою! Смерть була абстрактним поняттям, «Кладвишче домажніх тварин» – реальністю. На поверхні цих грубих позначень лежала правда, яку могла відчути на дотик навіть рука дитини.
Можна було б збрехати щодо цього, так само легко, як і тоді, коли Луїс збрехав про життя котів. Але жодна брехня ніколи не забувається, діти просто підшивають її до загальної кримінальної справи, яку кожна із них веде на своїх батьків. Його власна мати розказала йому якось подібну брехню: невинну байку про жінку, яка знайшла дитину в капусті, бо дуже того хотіла. Це справді був дрібний обман, але Луїс ніколи не міг пробачити своїй матері, що вона розповіла йому таке. Чи не міг пробачити собі, бо повірив їй?
– Сонечку, – спробував пояснити він. – Так буває. Це частина життя.
– Погана частина! – давилася слізьми дівчинка. – Дуже погана частина!
Заперечити
Левант – поетична назва країн, розташованих у східній частині середземноморського регіону.