Вийти з кола. Остап Соколюк
Читать онлайн книгу.
Звісно, синочок. І королівство буде врятоване.
Кароліна стиснула зуби і бокал у руці:
– Сподіваємось на це.
– Але якщо так піде і далі…
На якусь мить герцог завмер, а потім пристрасно кинувся до Кароліни.
– Знаєте, прекрасна королево, ще з першого мого погляду на вас, я був засліплений неземною красою. Марек – зразковий чоловік і правитель, але навіть він може не заслуговувати на таку досконалість у тілі людини. Він не цінить цього! Кароліно, я кохаю вас! За всі часи своїх мандрів, я шукав таку як ви – красиву, лагідну, розумну. І якщо доля була б хоч трохи милосердніша до мене, то… все могло б бути інакше. Я не знайшов би ту жінку, яку шукав, тут – у королівстві у обіймах чужого чоловіка. Рука долі могла лягти інакше – на моє плече, а не Марека.
Він спробував вхопити дівчину за руку, щоб поцілувати, але королева сахнулась від нього.
– Кароліно, заприсягаюсь святими горами – я люблю вас більше, ніж король!
– Шандор, опануйте себе, ви не смієте таке казати! – Кароліна вже не думала, що велить говорити етикет за таких ситуацій – вона була дуже злякана.
– Чому ж ні, якщо це правда? І я хотів би сказати ще більше. Ця проблема із дітьми… Вона дуже важлива. Словом, я буду щасливий, якщо ви скористаєтесь моїми послугами.
– Що?! – мало не крикнула Кароліна.
Герцог гарячково зашепотів:
– Я вас люблю і тому міг би зробити вам сина. Звісно, Марек не повинен нічого знати – є правда, яка повинна бути брехнею. Лише так вона врятує світ. Однією згодою ви б врятували королівство, репутацію Марека і цілої сім’ї Закревських. А ще – зробили б мене найщасливішим чоловіком на землі.
Очі у Шандора були вирячені, наче у цю мить він уже уявляв, як Кароліна віддається йому прямо на королівському ложі. Погляд дівчини метнувся на дзеркало, що весь цей час було німим свідком розмови, і завмер – із того боку на неї витріщався Єрко, перший радник короля. Він дивився у дзеркало прямісінько на Кароліну, прискіпливо і нерухомо.
Королева здригнулась і побачила, що в залі з’явився король Марек VII Закревський. Поруч із ним був уже не такий як у дзеркалі, а усміхнений і привітний Єрко. Позаду монарха стовбичив охоронець Казимир, із незворушним виразом обличчя.
– Ця розмова більше не триватиме, – промовила королева.
Навіть не глянувши на герцога, вона зірвалась з місця. Проте чоловік встиг вхопити її за лікоть.
– Чи може я очікувати на відповідь, моя королево? – відчайдушно просичав він.
– Ніколи! Ніколи ви не отримаєте відповідь. І більше не смійте до мене наближатись, Шандор! – розлючено виплюнула слова королева, шарпнула ліктем і розвернулась до залу.
Музика немовби зазвучала гучніше. Кароліна Закревська посміхнулась і повагом рушила назустріч своєму чоловікові. Неначе мухи, її обліпили десятки заздрісних поглядів, а Єрко дивився на молоду королеву, ховаючи в кутиках губ кинджал посмішки.
***
«Якщо б не гості, будь-який дім став би могилою».
Джебран