Психологія 101: Факти, теорія, статистика, тести й таке інше. Пол Клейнман
Читать онлайн книгу.
схемою Фройда, знову пробуджуються сексуальні бажання і сексуальний інтерес до протилежної статі. За умови успішного проходження попередніх стадій, дитина виростає турботливою та врівноваженою, її задоволення зосереджене на статевих органах. У разі зацикленості на цій стадії можуть виникати сексуальні збочення.
Звісно, теорія Фройда піддається критиці. Він майже цілком зосередився на розвитку представників чоловічої статі. Його дослідження базувалося не на вивченні поведінки дітей, а на розповідях дорослих пацієнтів. З огляду на великий розрив між гіпотетичною «причиною» з дитинства і «наслідком» у дорослому житті, складно оцінити або перевірити точність його теорії психосексуального розвитку.
Фройд уважав, що, окрім концепцій про психосексуальний розвиток, слід ураховувати чимало інших чинників, які впливають на розвиток особистості. Його структурні моделі особистості – це спроба проаналізувати свідомість людини, розмежовуючи три складові людської особистості й свідомості: Воно, Еґо та Супер-Еґо.
Кожна людина народжується зі своїм Воно всередині, що вимагає задоволення основних потреб немовляти. Фройд стверджував: Воно базується на так званому принципі задоволення, тобто Воно прагне лише того, що принесе задоволення конкретної миті, і не зважає ні на що інше. Воно байдуже до решти факторів такої ситуації, а також до задіяних у ній людей. Наприклад, коли дитина відчуває біль чи голод, змокріла або просто потребує уваги, Воно спонукає її кричати, допоки вона не отримає бажаного.
Наступна складова особистості – Еґо – починає формуватися протягом перших трьох років за рахунок взаємодії дитини з навколишнім світом. Саме тому Фройд стверджував, що Еґо базується на так званому принципі реальності. Еґо усвідомлює, що існують інші люди навколо, які теж мають бажання і потреби, а також що імпульсивна, еґоїстична поведінка може виявитися шкідливою. Еґо доводиться брати до уваги реальність за конкретних обставин, задовольняючи при цьому потреби Воно. Скажімо, коли дитина двічі подумає, перш ніж учинити неналежно, бо розуміє можливі негативні наслідки. Саме так утверджується Еґо.
Супер-Еґо розвивається в п’ятирічному віці й наближає кінець фалічної стадії. Це частина особистості людини, сформованої з моральних якостей та ідеалів, набутих і прищеплених суспільством або батьками. Супер-Еґо нерідко ототожнюють із сумлінням, адже обидва терміни стосуються тієї складової особистості, яка розрізняє добре і погане.
На думку Фройда, у дійсно здорової особистості Еґо має бути сильнішим за Воно і Супер-Еґо, забезпечуючи належну оцінку реальності та при цьому задовольняючи потреби Воно і не суперечачи Супер-Еґо. Людина із сильнішим Супер-Еґо керується надто суворими моральними принципами, а із сильнішим Воно – ставить задоволення понад мораллю, що може призвести до жахливих наслідків (наприклад, ґвалтівник обирає задоволення,