Кінець зміни. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
чоловік?
– Я його кілька разів бачила біля номера 1588. Зупиняв машину коло бордюру і стояв на хіднику, просто дивився на будинок. На отой, що через дорогу і трохи вниз. Може, ви не помітили, але він продається.
Ходжес помітив, але не признається. Не хоче перебивати жінку.
– Якось він зайшов просто на газон і зазирнув у вікно з еркером – то було перед останньою великою заметіллю. Я думала, у нього такі собі оглядини. – Вона непереконливо сміється. – А моя мама, правда, казала про це «думкою багатіє» – бо він точно не скидався на людину, якій це по кишені.
– Не скидався?
– Ага. Він був у робочому одязі – знаєте, такі зелені штани і куртка тепла, залатана маскувальною стрічкою. Ну і машина в нього на вигляд дуже стара, на ній трохи ґрунтовку з-під фарби видно. Мій чоловік покійний це називав – «фарба бідняків».
– А ви часом не знаєте, яка то була машина?
Тим часом перегортає блокнот на наступний аркуш і пише: «ЗНАЙТИ ДАТУ ОСТАННЬОЇ ВЕЛИКОЇ ЗАМЕТІЛІ». Холлі читає і киває.
– Ні, на жаль, я на машинах не знаюся. Навіть кольору не згадаю – тільки оті плями ґрунтівки. Містере Ходжесе, ви певні, що тут немає помилки? – майже благально каже вона.
– Я би й радий сказати, що це помилка, Ненсі, але не можу. Ви дуже нам допомогли.
– Правда? – у голосі чути сумнів.
Ходжес дає Ненсі свій номер, номери Холлі і їхнього офісу. Просить виходити на зв’язок, якщо згадає що-небудь іще. Нагадує, що може виникнути інтерес у преси, бо Мартіну паралізувало у 2009 році через події в центрі, й нагадує, що Ненсі не зобов’язана все розповідати журналістам і телевізійникам, якщо не хоче. Коли він кладе слухавку, Ненсі Елдерсон знову плаче.
9
Вони з Холлі йдуть обідати в «Сад панди» в сусідньому кварталі. Ще рано, і в залі вони практично самі. Холлі не їсть м’яса і замовляє китайську локшину з овочами. Ходжес любить гостру яловичину шматочками, але шлунок останніми днями такого не приймає, то він замовляє ягнятину «ма ла». Обоє їдять паличками – Холлі тому, що добре вміє, а Ходжес для того, щоб не поспішати й зменшити імовірність пообіднього вогнища в животі.
Вона каже:
– Остання велика заметіль була дев’ятнадцятого грудня. Погодники повідомляли, що на Урядовій площі сніг лежав шаром в одинадцять дюймів,[10] а в Бренсон-парку – тринадцять.[11] Не те щоб надзвичайно товсто, але другий снігопад тієї зими – попередній – насипав лише чотири дюйми.[12]
– Шість днів до Різдва. Десь тоді Дженіс Еллертон отримала «заппіт», як пригадує Елдерсон.
– А ти гадаєш – їй дав ту штуку той самий чоловік, який дивився на будинок?
Ходжес ловить шматок броколі. Вона має бути корисна, як і всі інші несмачні овочі.
– Не думаю, що Еллертон будь-що взагалі взяла б у чоловіка в куртці, заліпленій маскувальною стрічкою. Я такої можливості не виключаю, але навряд.
– Ти їж, Білле. Якщо я поїм усе своє швидше за тебе, то вийде, що я як свиня.
Ходжес їсть, хоча останніми днями апетит
Близько 28 см.
Близько 33 см.
Приблизно 10 см.