Кінець зміни. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
і, щойно вийшовши в коридор, вона нарешті почувається собою. Він звернувся до неї – щось у лісі здохло. А що, коли він любить дивитися те відео від «Риболовлі» так, як деякі чоловіки – на те, як дівчата в бікіні грають у волейбол? Зновтаки, щось дійсно велике в лісі здохло. А от чому дітям дають такі штуки гратися – ось питання. Для їхнього незрілого мозку це не може бути корисно, правда ж? А з другого боку, діти ж граються весь час у комп’ютерні ігри, то, може, в них імунітет. Ну а зараз у неї повно справ. Хай Хартсфілд сидить скільки хоче й на свою цяцьку витріщається.
Він же нікому тим не шкодить.
16
Фелікс Бабіно згинається в поясі якось неприродно, немов андроїд у науково-фантастичному фільмі. Запускає руку до валізи й виймає звідти плаский рожевий ґаджет, схожий на електронну книжку. Екран сірий і порожній.
– Тут є один номер, який я б хотів знайти, – промовляє він. – Дев’ятизначний. Якщо ви зможете його знайти, сестро Скапеллі, сьогоднішній інцидент залишиться між нами.
Перше, що їй спадає на думку: «Докторе, ви збожеволіли», але сказати такого старша медсестра не може в момент, коли її життя в його руках.
– Ну як я це зможу? Я про ці електронні штуки взагалі нічого не знаю! Я телефоном ледве вмію користуватися!
– Це дурниці. Як хірургічну медсестру, вас часто викликали допомагати. Бо ви спритна.
Так, це доволі близько до істини – але в хірургії в Кайнера вона працювала років із десять тому: подавала ножиці, ретрактори, вату. Вона проходила шеститижневі курси з мікрохірургії – сімдесят відсотків за неї сплатила лікарня, – але їй було не дуже цікаво. Чи просто вона так казала: насправді їй було страшно не скласти. Але лікар має рацію: за кращих своїх часів вона була дуже швидка.
Бабіно натискає кнопку у верхній частині пристрою. Медсестра витягає шию і дивиться. Екран загоряється, на ньому висвічуються слова: «Вас вітає Zappit!» Далі на екрані з’являються всілякі іконки. Мабуть, ігри, думає вона. Він проводить по екрану пальцем раз, другий, а тоді наказує медсестрі стати поряд. Вона вагається; він посміхається. Може, це він хотів по-доброму запросити її, але жінка злякалася. Бо в очах його зовсім нічого немає – взагалі якийсь нелюдський вираз.
– Підходьте, сестро. Я не кусаюся. Кусатись не кусається. А якщо все-таки?…
Усе ж вона робить крок до нього, щоб бачити екран, де туди-сюди плавають екзотичні рибки. Коли вони ворушать хвостиками, вгору йдуть бульбашки. Грає якась наче знайома мелодійка.
– Бачите? Оце називається «Риболовля».
– Т-так…
А подумки: «Він справді з глузду з’їхав. У нього від надміру роботи якийсь нервовий зрив…»
– Якщо ви торкнетеся екрану внизу, почнеться гра і зміниться музика, але мені потрібно від вас не це. Вам потрібно тільки демо. Видивляйтеся рожевих рибок. Вони з’являються нечасто, але плавають швидко, то будьте уважні. Не зводьте очей з екрану.
– Докторе Бабіно, чи з вами все гаразд?
Це її голос, тільки звучить він немовби зовсім