Подорож на Пуп Землі. Максим Кидрук
Читать онлайн книгу.
виник геніальний план: у неділю, 12-го, я спокійно бенкетую на святкуванні шлюбу мого товариша в Рівному, приблизно опівночі заскакую до таксі та мчу на всіх парах до Києва (N. B.: треба буде заготувати спеціальну табличку «ВІН їде до Києва» та повісити за шворочку собі на шию, щоби гості сп’яну не переплутали та не заштовхали до таксі когось іншого замість мене), приблизно о четвертій ранку я в Борисполі, о 6:20 сідаю в літак до Стокгольма, о 8:40 приземляюсь в Арланді, стокгольмському аеропорту, приблизно до 9:30 встигаю доїхати до T-Centralen, центрального транспортного вузла шведської столиці. Засідання починається о 10:00, тому в мене буде ще аж півгодини, щоби дістатися до готелю, в якому проходитиме PhD-meeting. Звісно, такий вояж виллється у кругленьку суму, зате всі залишаться щасливими та задоволеними, а це – погодьтеся – найважливіше!
Щоправда, був ще один нюанс. Я мав дуже приблизне уявлення, в якому стані пришкандибаю на PhD-meeting після такого звитяжного акту героїзму: буйного бенкету, чотиригодинної поїздки до Києва та ранкового двогодинного перельоту.
Утім, я не дуже переймався, заспокоюючи себе тим, що мій організм і не таке витримував. А тому відразу забронював квитки.
Він почав боліти ще позавчора ввечері. Бісовий, триклятий, довбаний зуб! По-моєму, найгірше, що може трапитися в житті, – це зубний біль. Танталові муки, тортури інквізиторів – усе це лише комарині укуси порівняно з воістину диявольським винаходом за назвою «зубний біль», що переслідує людину від першого дня її появи на Землі…
Учора ввечері мені таки вдалося заснути, а на ранок біль стишився до ледь помітного ниття, на яке я не звертав уваги, заклопотаний підготовкою до Едової парубочої вечірки.
Цього вечора так легко відбутися не вдалося. Варто було покласти голову на подушку, як десь із-під лівої щоки починали шугати блискавки, вистрілюючи через вухо аж до стелі, розриваючи на шматки черепну коробку. Я вже не міг визначити, який саме зуб болить, увесь лівий бік обличчя палав нестерпним синім полум’ям. Біль був настільки діткливим і пронизливим, що я замалим не ліз на стіни.
За всю ніч я так і не склепив очей. На ранок, посинілий і змучений, із землистими мішками під очима, пішов до лікаря.
Завдяки маминим знайомствам мене прийняли без черги та без попереднього запису.
– Нижній кутній зуб… пульпіт, – швидко оголосив вирок дантист.
– Але в мене болить не там… – пробував заперечити я, – болить зверху, і… і… взагалі всюди. І там же навіть карієсу немає.
– Це кутній зуб, а з ними таке часто трапляється…
– І що мені тепер робити? – запитую, розуміючи, що сьогоднішній день безнадійно зіпсований.
– Зараз будемо лікувати. Спочатку я покладу миш’як, а знову прийдеш днів через два…
– Е-е-е… я не можу… у мене весілля, – лопотів я, мов у гарячці.
– Що-о?!
– Ну, тобто весілля не у