Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
Алберт. – Як ми дістанемося назад на борт? Поліземо вгору по сковзанці?
– Нема необхідності, – відповів Браян і показав рукою. В дальнім кінці перону № 2 стояв колісний трап. Вони вирушили до нього, їхні підошви мляво постукували по бетону.
– Ви ж розумієте, що це малоймовірно, чи не так, Алберте? – спитав дорогою Браян.
– Так, але…
– Малоймовірні здогадки кращі за відсутність здогадок взагалі, – закінчив за нього Нік.
– Я просто не хочу, щоб він почувався занадто розчарованим, якщо це виявиться безуспішним.
– Не хвилюйтеся, – делікатно промовив Боб. – Мого розчарування вистачать на нас усіх. В ідеї цього хлопця є добротний, логічний сенс. Ми мусимо її перевірити… хоча, Алберте, ви ж усвідомлюєте, що можуть існувати чинники, яких ми ще не виявили, чи не так?
– Так.
Вони підійшли до мобільного трапа, і Браян підбив ногою гальмівні сішки при його коліщатах. Нік зайняв позицію при держаку, що стирчав з лівого боку перил, а Браян вхопився за той, що був справа.
– Я сподіваюся, цей трап ще здатен котитися, – мовив Браян.
– Мусить, – відгукнувся Боб Дженкінс. – Деякі – напевне, більшість – простих фізичних і хімічних компонентів життя, здається, залишаються дієвими; наші організми спроможні переробляти повітря, двері відчиняються й зачиняються.
– Не забуваймо про гравітацію, – докинув Алберт. – Земля все ще притягує.
– Давайте покинемо балачки і просто спробуємо, – сказав Нік.
Трап покотився легко. Двоє чоловіків повели його по бетону в бік «767-го», Алберт і Боб пішли слідом за ними. Якесь з коліщат ритмічно попискувало. Єдиним іншим звуком було оте негучне, постійне хрусь-хрум-хрусь звідкілясь з-за східного обрію.
– Подивіться на нього, – промовив Алберт, коли вони наблизилися до «767-го». – Просто подивіться. Хіба ви не бачите? Хіба ви не бачите, наскільки більше в ньому наявності, ніж у будь-чому іншому тут?
На це питання не потрібно було відповідати, ніхто й не відповів. Усім це було видно. І знехотя, майже проти власної волі, Браян почав думати, що цей хлопець може мати певну рацію.
Вони приставили трап до літака під кутом, між евакуаційною сковзанкою і фюзеляжем, горішня сходинка трапа опинилася на відстані лише одного довгого кроку від відчиненого люка.
– Я йду першим, – сказав Браян. – Після того, як я затягну назад сковзанку, Ніку, ви з Албертом перекотите трап на кращу позицію.
– Слухаюсь, капітане, – відгукнувся Нік і вправно відсалютував, торкнувшись кісточками стиснутих вказівного і середнього пальців свого чола.
Браян пирхнув: «помічник аташе». А потім стрімко збіг вгору по трапу. За кілька хвилин, скориставшись її витяжними стропами, він затягнув евакуаційну сковзанку назад досередини. А потім, вихилившись з дверей, спостерігав, як Алберт з Ніком, обережно маневруючи, підкочують трап у таку позицію, щоб його горішня сходинка опинилася прямо під передніми дверима «767-го».
5
Тепер бейбісітерами біля