Коханка з площі Ринок. Андрій Кокотюха
Читать онлайн книгу.
чого тут… Куди ви хилите, пане… не знаю, як вас…
– Климентій Кошовий, – додав, подумавши хвильку. – Адвокат.
– Мені потрібен адвокат? – капітан почав заводитися. – Звідки ви взялися? Хто вас кликав? Узагалі – якого чорта тут відбувається?!
– Жорстоко вбито жінку, з якою ви мали інтимні стосунки, – спокійно пояснив Клим. – Усупереч усім правилам ваш товариш, капітан Зубов, доручив мені провести дізнавання приватно.
– А?… – Платов кивнув на Віхуру.
– Досвідчений львівський поліцейський. Без його допомоги я не матиму правильних відповідей на деякі питання. Пане капітане, давайте відразу домовимося: друзями ми з вами бути не можемо, ворогувати з вами та всією російською армією не хочемо. Заради власної безпеки, тут і тепер. Проте, з’ясовуючи обставини цього злочину, діяти маємо намір у ваших інтересах.
– Не беріть на себе забагато, – буркнув Віхура польською.
Зрозумів Платов чи ні – хтозна. Ковзнув поглядом на відставного комісара, видихнув, зосередився на Кошовому.
– До ваших послуг. Прошу сідати.
Примостивши навпроти капітана стілець, Клим осідлав його, своє пальто для зручності розстебнув, капелюха збив набакир.
– Почнемо спочатку. У помешканні жінки, з якою ви мали інтимний зв’язок, уже знайшлися чоловічі капці. Бачу, добротні, та не нові. Отже, куплені не спеціально для вас. Одруженою Божена Микульська, здається, не була. Розлученою – так само. Вас не здивували оці капці в оселі молодої панни?
Перш ніж відповісти, Платов підвівся, важко видихнувши при цьому, взяв напівпорожній графин, налив у склянку води, жадібно випив, облизав сухі губи.
– Ні. Чесно кажучи, не сушив цим голову.
– Даруйте за те, що скажу, бо можу образити вас… Ви в панни Божени навряд чи були першим чоловіком.
Капітанові очі блиснули вогнем, та він стримався.
– Це правда. Не бачу тут нічого… розумієте… такого…
– Я теж, – кивнув Клим. – Проте бачу інше: ви в панни Микульської були не першим мужчиною, але й не першим коханцем, котрий отак, запросто, приходить сюди, перевзувається в капці, сидить у фотелі, на ліжку тощо. Мав нагоду вести чимало кримінальних справ побутового характеру. Відставлені чоловіки, екс-коханці, навіть жінки, колишні дружини й коханки, – це надзвичайно ревнива публіка.
При цих словах Віхура заворушився, збираючись щось додати. Та враз мотнув головою, відвернувся до вікна.
– То ви, пане Кошовий, по капцях дійшли висновку, що вбивця – колишній коханець? – стрепенувся Платов.
– Не лише. Жертва відчинила двері та впустила вбивцю без боязні.
– Їй погрожували, – мовив раптом капітан.
Тепер Віхура насторожився, подався вперед, обмінявся швидким поглядом із Климом. Той теж випростався, став урівень із Платовим, не запитав – виплюнув:
– Хто? Коли? Як?
– Божена жалілася. Кілька разів, двічі або тричі за короткий час. Підкидали записки, били вікна. Зволите побачити в залі. Я дивом розшукав