Норма поставила фіалку на прилавок і сказала, що вона не вміє доглядати за рослинами. Під її опікою вони просто помирають.

      – Це квіти Аніти.

      Флористка не чула про долю своєї постійної клієнтки. Їй було лише відомо, що хтось стрибнув під потяг, коли вона була в подорожі на південь, але не знала, що то була Аніта. Жінка присіла та зітхнула. Норма почекала, давши їй час усвідомити, що трапилося, а потім представила увесь вміст маминого балкону.

      – Мамі було важливо посадити цей хвойний кущ на задньому дворі.

      – Його ще можна пересаджувати, – відповіла флористка.

      – Тоді посадіть його поки де-небудь.

      Жінка уважно подивилася на рослини: вони були рідкісними для цих широт. Ставши старшою, мама захопилася догляданням внутрішнього дворику їхнього будинку і зробила його охайним. Кущ мигдалю був подарунком від вдячного клієнта незадовго до Тайланду. Норма вже збиралася йти, коли продавщиця дістала щось з-під прилавку.

      – Аніта залишила тут свій запасний ключ.

      Жінка дала Нормі товстий конверт. Він був запечатаний і зверху нічого не було написано.

      – А мама так часто робила?

      – Завжди, коли відправлялася у поїздки.

      Норма не розуміла. Запасний ключ був у неї, а інший мама мала тримати на роботі.

      Вона розірвала конверт. У середині ключа не було. Там була флешка та картка пам’яті.