Чорний дім. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
ввечері, групою невідомих чоловіків на вулиці Ґрейнджер вчинено напад, унаслідок якого було важко побито п’ятдесятидворічного Мерліна Ґраасхаймера, тимчасово безробітного фермерського різнороба без певного місця проживання. Інший схожий випадок трапився в четвер рано-вранці. Тридцятишестирічний шведський турист Елвар Преторіус, що подорожував наодинці, зазнав нападу трьома знову ж таки невідомими чоловіками, коли приліг перепочити в парку Лейфа Еріксона Ла-Рів’єр. Ґраасхаймер і Преторіус обійшлись лише незначною медичною допомогою, проте подальші такі випадки можуть мати набагато серйозніші наслідки».
Том Лунд переглядає наступний абзац, який описує раптове зникнення Френо з тротуару по Чейз-стрит, а тоді відкидається на спинку стільця.
Боббі Дюлак ще мить читає мовчки, а тоді:
– Томе, ти маєш почути це лайно. Ось як він закінчує: «Коли „Рибак“ вчинить напад знову? Напад достоту буде, навіть не сумнівайтесь, друзі мої. Коли ж нарешті начальник поліції Френч Лендінґа виконає свої обов’язки та звільнить жителів округу від жорстокого паскуди Рибака і вимушених виявів насильства, спричинених бездіяльністю поліції?»
Боббі Дюлак йде до середини кімнати. Його обличчя багряніє ще більше. Глибоко вдихає і видихає:
– Як тобі «напад достоту буде»? – запитує Боббі. – Було б непогано, якби він стався на паршивий зад Венделла Ґріна!
– Ти не повіриш, але я солідарний із тобою, – відповідає Том. – «Вимушених виявів насильства»? Він натякає людям, що треба чинити самосуд над усіма, хто здається підозрілим!
Боббі націлюється вказівним пальцем у бік Лунда:
– Я особисто викрию цього негідника. Обіцяю. Я дістану його, живого чи мертвого. – А тоді ще раз наголошує Лунду: – Особисто!
Щоб не сказати слова, що першими спали на думку, Том Лунд просто киває головою. Палець Боббі й досі націлений:
– Якщо буде потрібна допомога, звертайся до Голлівуда. Дейлу не пощастило, але, можливо, в тебе вийде краще.
Боббі відмахується від цієї думки:
– У тому немає потреби. Дейл і я… і ти, звичайно ж, ми з цим впоралися б. Але я хочу сам особисто дістатись до цього негідника. Це вже точно! – Він хвильку мовчить, а тоді веде далі: – Крім того, хіба ти забув, що Голлівуд пішов у відставку після того, як переїхав сюди.
– Голлівуд ще надто молодий, щоб іти у відставку. З огляду на роки роботи копом він іще дитина, а ти тоді лише зародок.
Під їхній регіт і щирий сміх ми випливаємо з кабінету, повертаємося в небо і переносимося на квартал північніше, на Квін-стрит.
Рухаючись кілька кварталів на схід, ми бачимо під нами низькі, хаотично розкидані будівлі, що розгалужено йдуть від центру. Широкі, а що далі від центру, то ширші й більші газони, де-не-де позначені високими дубами і кленами. Увесь квартал оточений ланцюгами живоплоту, який уже давно ніхто не стриг. Очевидно, якийсь навчальний заклад. На перший погляд ця будівля схожа на приватну початкову школу, яка добудовується і в якій кожне крило