Чорний дім. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
жодих передчуттів, окрім хороших – з приводу продаж, які він пророкував новому ґрунтофрезу «Хілер»), він відчуває, як здригається його тіло, коли бачить ці патьоки. Переймається він не через стан Джуді, а тому що вона щойно сказала: Тай зник. Тай зі своїми друзями; син учора ввечері казав Фреду, що він, Ронні, Тіджей і не зовсім приємний Векслер вирішили пробайдикувати весь день. Якщо інші хлопці підуть туди, куди Тай не захоче, він пообіцяв, що одразу повернеться додому. Здається, все мало б бути гаразд… але як не зважати на материнську інтуїцію? Ну, – думає Фред, – це хіба що у світі «Фокс Нетворк».
Він бере Джуді на руки і знову жахається, цього разу від подиву, що вона стала такою легкою. Вона втратила не менш ніж двадцять футів відтоді, як я її так востаннє підіймав, – думає Фред. – Щонайменше десять. Як я міг не помітити? Але він знає. Частково через роботу, але здебільшого через уперте небажання припускати думку, що все настільки погано. Ну, – міркує він, несучи її крізь двері (її руки втомлено обвиваються навколо його шиї), – гадаю, це просто маленьке непорозуміння. Він справді вірить у це, не говорячи вже про те, що відчайдушно вірить у безпеку сина.
Джуді не зачепила їхньої спальні під час свого дебошу, тож для Фреда кімната здалася спокійним оазисом здорового глузду. Для Джуді, очевидно, теж. Вона втомлено зітхає і прибирає руки з шиї чоловіка, витягує язик, але цього разу лише злегка облизує верхню губу. Фред повертається і кладе її на ліжко.
– Я порізалась… подряпалась…
– Так, – каже він. – Зараз я щось придумаю.
– Що?..
Фред на мить сідає поруч із нею. Вона занурюється головою у м’яку подушку, і її повіки опускаються. Він усвідомлює, що досі бачить в її очах жахливу порожнечу та збентеження, але щиро сподівається, що помиляється.
– Ти нічого не пам’ятаєш? – запитує він обережно.
– Ні… Я впала?
Фред вирішує не відповідати. Він починає знову міркувати. Трохи, він зараз просто не в змозі багато думати.
– Люба, що таке ґорґ? Що таке аббала? Це людина?
– Не… знаю… Тай…
– З Таєм усе гаразд, – каже він.
– Ні…
– Так, – наполягає Фред, очевидно, щоб переконати їх обох, присутніх у цій красивій затишній спальні. – Люба, лежи тут. Мені потрібно вирішити кілька справ.
Її очі повільно заплющуються. Він сподівається, що вона засне, але її повіки знову наполовину розплющуються.
– Лежи тут, – каже він, – не підводься і нікуди не ходи. Уже й так досить. Ти налякала бідну Енід Первіс до смерті. Обіцяєш?
– Обіцяю… – Її повіки знову заплющуються.
Фред іде до ванної кімнати, нашорошуючи вуха від кожного звуку. Він ніколи в житті не бачив, щоб хто-небудь був такий виснажений, як Джуді зараз, проте божевілля ще не означає тупість, і хоча він дивовижно вміє заперечувати дійсність, Фред більше не може себе обманювати з приводу психічного стану дружини. Божевільна? Справді збожеволіла? Думаю, ні, проте трохи все ж таки зійшла з рейок, це однозначно. Тимчасово